Сміх - це емоційна реакція, яка сприяє розслабленню людини. На окупованих територіях, де, здавалося б, не до сміху, усе одно трапляються курйозні випадки. Людям, які не стикалися з війною, та і ми самі до повномасштабного вторгнення навряд чи назвали б ці ситуації смішними, але реальність вносить свої корективи.
Журналісти Novakahovka.City поспілкувалися з людьми, хто або вже виїхав з окупованої Херсонщини або ще наразі там проживає, з приводу смішних чи курйозних випадків, які трапилися з ними вдома. Далі - пряма мова наших героїв.
Історія перша - мовна
З нашого села на Каховку ходить автобус, раз на годину, не часто. Люди їдуть у місто на базар або в лікарню. Одного разу в автобус зайшли російські військові - перевірити документи. А автобус повний пенсіонерів. У нас є пільгові рейси, та й молодь виїхала переважно. От підходить солдат і питає документи, а в жінки пенсійне посвідчення. А солдат молодий, років 18 може. Жінка показує документ і питає:
“А подивись, яка я ловка!”
Він: “Я не понимаю”.
“Та, кажу, яка я ловка! На фото!”
Солдат знічено йде.
“Куди ж ти! Сам просив документи показати!” Усі в автобусі сміялися. Бо що робити.
Історія друга - релігійна
У нашій громаді церква УПЦ МП. І восени, коли почалися обстріли, батюшка виїхав. Прихожанки церкви здебільшого бабусі. Перед Пасхою російські солдати питали, чи йтимуть люди в церкву, бо ж і комендантську годину відмінили. Бабусі пожалілися, що церква зачинена, а батюшка виїхав у Росію. Подейкують, що батюшку повернули. Не знаю, чи радів цьому священник, але в церкві правили службу.
Історія третя - гуманітарна
Після бойових дій люди почали реагувати на гучні звуки. У нашому дворі багато людей виїхали, а квартири залишилися пороржні. Туди згодом заселилися росіяни. Вони паркували свою машину тут же, під вікнами. Одного разу, прокидаюся вночі від вибухів. Розумію, що війна, але, нехтуючи небезпекою, виглядаю - що там. Бачу, горить у дворі машина росіян. І не просто горить, а ще й щось вибухає. Ми звикли, до прильотів по боєкомплекту, але ж не в звичайній автівці. Згодом виявилося, машина була забита гуманітаркою - тушонка та консерви. Не знаю, чи вони її перевозили, чи крали, але вибухала вона не гірше снарядів.
Історія четверта - патріотична
Наше місто окуповане давно. Куди не глянь - усюди російські військові. Одного разу їду через парк додому. Бачу, сидить група підлітків. Проїжджаю повз них, а вони мені” “Пароль!” Я - “Слава Україні!” На що діти відповіли: “Героям слава!” Спасибі їх батькам, хороше виховання. Приємно чути таке, значить, не все втрачено.
Сміх та гумор допомагає людям триматися і не втратити здорового глузду. Про те, якою перемогу України бачить штучний інтелект можна прочитати тут.
