У далекому 1963 році відомі в СРСР письменники Аркадій і Борис Стругацькі написали соціально-фантастичну повість "Важко бути Богом".
Дія цієї повісті розвертається на планеті, схожій на Землю, але в періоді Середньовіччя. За планетою спостерігають представникі більш розвиненої цивілізації з Інституту експериментальної історії. Частина працівників спостерігає з космічного корабля, який знаходиться на орбіті, а друга частина працює під прикриттям у самому Арканарі, так називається держава, у якій відбуваються основні події.
В Арканарі влада впроваджує нову політику під гаслом: "Розумні — не потрібні. Потрібні — вірні".
Як з'являються диктатори
Країною фактично керує перший міністр дон Рєба, якого автори описують так:
"Дон Рэба, дон Рэба! Не высокий, но и не низенький, не толстый и не очень тощий, не слишком густоволос, но и далеко не лыс. В движениях не резок, но и не медлителен, с лицом, которое не запоминается, которое похоже сразу на тысячи лиц. Вежливый, галантный с дамами, внимательный собеседник, не блещущий, впрочем, никакими особенными мыслями…
Три года назад он вынырнул их каких-то заплесневелых подвалов дворцовой канцелярии, мелкий, незаметный чиновник, угодливый, бледненький, даже какой-то синеватый. Потом тогдашний первый министр был вдруг арестован и казнен, погибли под пытками несколько одуревших от ужаса, ничего не понимающих сановников, и словно на их трупах вырос исполинским бледным грибом этот цепкий, беспощадный гений посредственности. Он никто. Он ниоткуда. Это не могучий ум при слабом государе, каких знала история, не великий и страшный человек, отдающий жизнь идее борьбы за объединение страны во имя автократии. Это не златолюбец-временщик, думающий лишь о золоте и бабах, убивающий направо и налево ради власти и властвующий, чтобы убивать. Шепотом поговаривают даже, что он и не дон Рэба вовсе, что дон Рэба – совсем другой человек, а этот бог знает кто, оборотень, двойник, подменыш…
Олександр Філіпенко в ролі Реби у фільмі "Важко бути Богом" (1989).
(…) он упразднил министерства, ведающие образованием и благосостоянием, учредил министерство охраны короны, снял с правительственных постов родовую аристократию и немногих ученых, окончательно развалил экономику, написал трактат «О скотской сущности земледельца» и, наконец, год назад организовал «охранную гвардию» — «Серые роты». За Гитлером стояли монополии. За доном Рэбой не стоял никто, и было очевидно, что штурмовики в конце концов сожрут его, как муху. Но он продолжал крутить и вертеть, нагромождать нелепость на нелепость, выкручивался, словно старался обмануть самого себя, словно не знал ничего, кроме параноической задачи – истребить культуру. Подобно Ваге Колесу, он не имел никакого прошлого. Два года назад любой аристократический ублюдок с презрением говорил о «ничтожном хаме, обманувшем государя», зато теперь, какого аристократа ни спроси, всякий называет себя родственником министра охраны короны по материнской линии”.
Нікого не нагадує?
Арканаром володіють тупі, неосвічені, злобні люди, яки готові катувати рідних і близьких людей просто за вміння читати.
За все треба відповідати
Цікаво, що агенти розвинутої цивілізації мають прекрасні можливості підняти революцію і рознести владу дона Реби за декілька днів, але за правилами не втручаються в події, а просто спостерігають...
У творі безліч паралелей з нашим часом.
Агент Антон діє прямо в гущі подій під іменем дон Румата. До нього приходить ватажок повсталих проти Реби холопів, Арата Горбатий. Арата, вважаючи Румату богом, вимагає дати йому блискавки для продовження боротьби з режимом. Коли той відмовляє, Арата говорить, що краще йому повертатися на небо, а не давати пустопорожні надії.
Як це нагадує нинішнє зволікання наших західних партнерів із наданням достатньої кількості зброї і дозволом бити по території ворога.
Онак за все в житті треба відповідати. І за бездіяльність теж.
Румата і Кіра
Повернувшись додому, Румата заспокоює свою кохану Кіру і обіцяє відвезти її подалі від небезпеки. Але в цей час вриваються штурмовики Реби, Румата стає до бою, Кіра гине від пострілу арбалета. Румата, розуміючи, що штурмовики не припинять свої злочини, допоки ними керуватиме Реба, проривається в палац, вбиваючи всіх на своєму шляху і врешті знешкоджує тирана.
Неоцінене пророцтво
Цікаво, що повість двічі екранізували. У 1989 році вийшов спільний радянсько-німецький фантастичний фільм німецького режисера Петера Фляйшмана. А у 2013-му — російський художній фільм режисера Олексія Германа. Робота над картиною тривала близько 14 років і завершилася вже після смерті режисера (помер 21 лютого 2013 року).
Світова прем'єра цієї стрічки відбулася 13 листопада 2013 року на Римському кінофестивалі. Режисера посмертно удостоїли премії «Золота Капітолійська вовчиця» за внесок у кіномистецтво. 27 лютого 2014 року картина вийшла в російський прокат. У березні 2015 року фільм був удостоєний семи премій «Ніка» на кінофестивалі в Пакістані.
Леонід Ярмольник у ролі Румати в фільмі "Важко бути Богом" (2013)
А в РФ, схоже, ні повість, ні фільм належно не оцінили і не зрозуміли. Між тим, цей твір Стругацьких — про сучасну Росію і сучасну Україну. А якщо ширше — і про сучасний Захід, який ніяк не хоче стати Богом. Але доведеться...
Що ж, кожна цивілізація проходить свій шлях. Та головне — робити висновки із тих уроків історії, які мають важливий вплив на розвиток, у першу чергу, інтелекту.
Якщо б людство витрачало воєнні бюджети, скажімо, на розвиток медицини, ми б уже могли виліковувати ВІЛ/ СНІД, більшість форм раку та інші важкі хвороби.
Можно також гроші вкладати в інфраструктуру і соціальні проекти, тим самим зменшуючи порог насильства у суспільстві.
...Або просто полетіти до зірок.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
