В умовах війни неможливо точно порахувати кількість населення країни. Але можна робити експертні оцінки. Західні фахівці підрахували, що на підконтрольній Україні території залишилося 29 млн громадян. Українські соціологи профільного демографічного інституту вважають такі дані високоймовірними, відзначаючи, що похибка може складати 1 млн осіб у той чи інший бік.
Демографічне провалля
Надзвичайно важливо аналізувати структурний склад населення.
Так, аналізуючи статево-вікову піраміду населення України за даними ООН на минулий рік, стає очевидним, що зниження призовного віку до 18 років не вирішить проблему нестачі людей в армії.
І справа навіть не в тому, що це викличе додатковий негатив у суспільстві. Народжених на початку третього тисячоліття українців у 4 рази менше, ніж сорокарічних. Початок 21 століття найбільш «неврожайний» на народжуваність в Україні. Тобто кількісний потенціал цієї вікової категорії гранично низький. Для порівняння: у віковій категорії десятилітніх дітей вдвічі більше, ніж двадцятилітніх.
Про переважну більшість пенсіонерів і фахівці, і ЗМІ наголошували постійно. Але нещодавно з’явився ще один системозмінювальний прогноз.
За весь час української незалежності жінок у країні було пропорційно більше, ніж чоловіків. Орієнтовно на 10 жінок припадало 8,5 чоловіків.
За останні кілька років ситуація відчутно змінилася. Зокрема, середня тривалість життя чоловіків впала з 65 років до 57. У той час як середня тривалість жіночого життя трохи більше 70 років. (Загалом середня тривалість життя в Україні 64 роки.) Тобто у старшого покоління відчутну кількісну перевагу отримала жіноча стать.
Еміграція суттєво вплине на статеву структуру населення України дітородного віку. Це, зокрема, зазначив заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ Олександр Гладун. За прогнозами інституту, по закінченню війни на 10 жінок буде 9 чоловіків. І причина в тому, що значна частина жіноцтва не повернеться з еміграції.
Прогноз не остаточний, від буде переглядатися у разі суттєвих соціально-економічних та політичних змін. Тому числа не варто сприймати як абсолют, а ось тенденції слід враховувати.
Ситуація з біженцями
Восени 2024 року нарешті уряд затвердив «Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року». За прогнозами урядових стратегів очікується зменшення населення до 28,9 мільйонів осіб. Надзвичайно (можливо навіть невиправдано) оптимістичним виглядає прогноз зростання населення України до 33,9 мільйонів.
Для того, щоб припинити депопуляцію, необхідно діяти у трьох напрямах:
1. Сприяти збільшенню народжуваності;
2. Повернути на Батьківщину біженців;
3. Залучати робочу силу з інших країн.
Біженці — найбільший резерв відновлення населення, тому зупинимося саме на ньому. Питання про їх повернення постає все гостріше.
З’являються певні ініціативи про різного роду преференції для тих, хто повертатиметься. Але проблемне місце цих ініціатив, що вони не дають гарантію збільшення кількості охочих повернутися, при цьому можуть викликати гостре відчуття несправедливості у тих, хто три роки залишався під обстрілами.
За даними European Statistical Office, кількість офіційних воєнних мігрантів з України становить біля 4,3 мільйона. За даними ООН, загалом за кордоном тим чи іншим шляхом опинилися близько 6,7 мільйона українців, з урахуванням економічних мігрантів може йтися і про 10 мільйонів.
Трійка лідерів за кількістю українських мігрантів Німеччина — 1,14 млн (трохи більше 27%), Польща майже 984 тис. (трохи менше 23,5%), Чехія — 379,37 тис. (9,0%). Також Іспанія, Румунія, Італія прийняли по 4−5% біженців.
Саме у трьох країнах-лідерах — Німеччині, Польщі, Чехії — на початку 2025 року створені «Хаби єдності», які заохочуватимуть до повернення українських біженців додому.
Закономірно, що за роки війни знижується кількість охочих повернутися. За соцопитування Центробанку Польщі (у листопаді 2024 року) у разі закінчення війни висловили бажання повернутися 59% біженців та 34% довоєнних мігрантів.
Для повернення біженців крім їхнього особистого бажання є ще два впливових факти:
1. Базовий: рішення влади країн, у яких перебувають біженці.
2. Супутній: ставлення населення країни перебування.
Інформація про те, що такі країни, як, наприклад, Німеччина, зацікавлені в українській робочій силі, була очевидною і раніше. А нещодавно президент Володимир Зеленський підтвердив, що Європа з радістю поверне біженців, але лише тих, що не працюють та не платять податки.
Ставлення до українців загалом у європейських країнах стає все прохолоднішим. Зокрема, бажання поляків приймати біженців знизилося з 30% на початку війни до 17% (дані на літо 2024 року).
За перших ознак налагодження переговорного процесу ймовірно почнеться процес повернення з європейських країн, в основному, обумовлений економічними чинниками. Тобто масове повернення відбудеться за умов припинення фінансування соціальних програм. Водночас варто усвідомлювати, що частина працюючих теж готова буде повернутися. Адже чимало людей прагне повернути свій втрачений соціальний статус та відновити близьке спілкування з родинами.
У «Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року» прогнозується, що від 1,3 до 3,3 мільйона українських біженців можуть не повернутися. Такий великий розрив у прогнозах зумовлений відсутністю чіткого розуміння безпекових та економічних чинників навіть найближчого майбутнього України.
Підтримай редакцію: переходь на головну сторінку і підтримай команду. Дякуємо, що ви з нами!
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
