Як живе останнім часом окупована Нова Каховка? Що відчувають і обговорюють люди? Як вони тримаються? Про це - роздуми нашої позаштатної авторки.
У місті не буває тихо. Постійно щось летить — то по околицях, то з самого міста. Дрони полюють на техніку та позиції окупантів. Це стало новою “нормальністю”. Люди старшого віку ходять скрізь — і рано-вранці, і вдень, за покупками. Навіть у зони ближче до берега (центральний ринок, оптова база), де буває особливо гучно.
На оптовій базі нещодавно з’явилися залишки провізії — хтось каже, що це підірвали гуманітарну машину, і те, що ще схоже на їжу, люди підбирають, аби годувати голодних тварин. Але гуманітарні машини приїжджають у район “Сокола”, то навряд чи хтось тягнув би консерви через пів міста. Швидше за все, це залишки армійських пайків чи вантажу для окупантів.
У розмовах переважає не тривога, а виснаження. Люди обговорюють, скільки коштує похорон. 70 тисяч гривень — це цифра, яку називають найчастіше. Окрема плата — за копання могили, одягання у морзі.
Разом може бути і 100 тисяч. До речі, зараз померлих дозволяють ховати поруч з рідними на старих могилах.
І все це — для міста де мало роботи і людей, які ледь зводять кінці з кінцями.
Але водночас — люди допомагають одне одному. Передають продукти, ліки, викликають швидку. Хтось роздає корм тваринам, хтось просто підтримує словом. Не тому, що легко. А тому, що інакше не вижити.
У кожного — свій спосіб триматися. Але загальне відчуття — усі на межі. І фізично, і морально. Та попри все люди тримаються за місто. Бо воно — їхнє. Попри окупантів, попри страх, попри втому.
Фото з місцевих соцмереж.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
