Наприкінці січня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів дослідження, яке можна назвати «опитування під обстрілами».
Соціологи опитували громадян під звуки повітряних тривог, повітряних ударів за умов холодомору. Результати цього історичного опитування – не просто статистика, а формула національної стійкості, виписана мовою відсотків. Тепер кілька сухих цифр.
Українці не живуть ілюзіями
Лише 20% українців очікують, що війна завершиться найближчими тижнями чи хоча б у першій половині 2026 року. 18% вважають, що це станеться у другій половині 2026-го. Найбільша частка — 43% налаштована на те, що війна триватиме до 2027 року чи довше. Ще 19% потрапляють у рядок: «важко сказати».
Якщо звести ці цифри разом, стає очевидним: українське суспільство психологічно не живе ілюзіями. Воно не чекає на швидкий фінал і не будує на ньому своїх рішень. Переважна більшість громадян свідомо налаштована гру у довгу. Це надзвичайно важливо.
65% українців кажуть, що готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Для порівняння: у грудні 2025 року таких було 62%. Тобто навіть під постійними ударами, навіть на тлі спроб створити гуманітарну катастрофу рівень стійкості не зменшується, а зростає.
Історія знає такі приклади. Під час Лондонського бліцу 1940-1941 років нацистська Німеччина переконана, що масовані бомбардування зламають волю британців. Сталося протилежне: кожна ніч під бомбами лише цементувала суспільний консенсус. Те саме відбувається зараз в Україні, але на довшій дистанції.
Донбас не віддамо
88% опитаних чітко усвідомлюють, що удари по енергетиці мають одну мету — залишити країну без світла та тепла та примусити до капітуляції. Це означає, що абсолютна більшість не піддається ворожим ІПСО, тверезо розуміє логіку терору і не плутає причину зі слідством.
52% громадян України категорично відкидають ідею передати Росії Донбас навіть в обмін на тепло, світло та гарантії безпеки. Рік тому таких було 40%. Зростання — відчутне.
Суспільство інтуїтивно, але абсолютно правильно розуміє базовий закон історії: агресор, якого винагородили за насильство, завжди вимагатиме більшого. Мюнхенська угода 1938 року вже виклала людству цей урок. Українці його засвоїли краще за багатьох західних політиків.
З вірою в майбутнє
І нарешті – погляд у майбутнє. 66% українців очікують, що за десять років Україна буде процвітаючою країною — членом Європейського Союзу (у грудні 2025 року таких було 64%). Ці очікування мають реальну підставу: наші міжнародні партнери декларують готовність інвестувати до 800 мільярдів доларів у повоєнне відновлення України. Такий бюджет дає змогу не просто відбудувати зруйноване, а створити модернізовану країну.
Загальний висновок простий і водночас фундаментальний. Так, Україна проходить складний шлях — через біль, втрати та внутрішні суперечності. Але українське суспільство зберігає головне: здатність дивитися жорстокій реальності в очі та водночас вірити у майбутнє. Таким є наш внутрішній «код перемоги», який неможливо знищити жодним терором.
Імперії рабів завжди програють товариствам вільних людей. Вони ламають зуби про народи, які не чекають миттєвого щастя, а готові довго й завзято боротися за гідність. Ми доводимо це щодня, щогодини, щохвилини. Слава Україні!
Юрій Федоренко, "Фейсбук"
