7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Саме цього дня у 1990 році Верховна Рада ухвалила Закон «Про місцеве самоврядування». А святковим цей день став згідно з указом президента Леоніда Кучми у 2000 році.
Новокаховчанка Валентина Коваленко неодноразово бувала у складі делегації міста у Франції, Великій Британії, Польщі та інших європейських країн. Мала можливість на власні очі побачити, як поводяться відповідальні особи місцевого самоврядування в Європі. Про одну із таких поїздок – до Шотландії – вона розповідає у цьому матеріалі.
Мені здається, більшість з нас дотримується думки, що європейський вибір України є природнім і цілком закономірним. Якою б банальною не здавалася ця істина, але ми були, є і будемо європейцями. І справа тут не тільки в географічній близькості, але і в історичній традиції співпраці українців з європейськими народами. Етнічна карта Європи досить складна, адже вона складалася тисячоліттями. І кожен народ вносив свою лепту в будівництво європейської культури, що, безсумнівно, стосується і нас, українців.
У цьому я переконалася, коли побувала в Шотландії, в країні з найпотужнішою культурою, приголомшливою природою, чудовими старовинними замками. Це край покритих вереском гірських вершин, мальовничих озер, кілтів (чоловічих спідниць), віскі і волинок. Загадкова країна, оспівана Робертом Бернсом і Вальтером Скоттом. Думка про взаємне проникнення шотландської і української культури вперше відвідала мене під час перебування в Единбурзькому Замку.
Це головна визначна пам'ятка Единбурга. Розташований він на вершині вулканічної гори, яку видно з усіх куточків міста. Товсті кам'яні стіни, оточені стародавніми вулканічними скелями, зберігають в собі дух середньовічних баталій та славу великих перемог, як сказав би історик. Насправді, краса цього замку просто вражає уяву. Мабуть, це одна з небагатьох пам'яток Единбурга, без якої неможливо уявити собі Шотландію в її сучасному вигляді. Розкішні архітектурні форми Замку прикрашені щитом Королівського герба і Короною Шотландії. При зустрічах шотландці весь час з гордістю повторювали, що саме цей Замок зіграв ключову роль в становленні держави Шотландія.
Так ось в одному із залів Замку, де розташована експозиція гербів і зброї незліченних шотландських кланів, я побачила, що деякі прізвища цих родовитих сімейств закінчуються на «ко» (Гленко, наприклад), як це властиво українським прізвищам. Якщо взяти до уваги, що найзагадковіші шотландські племена кельти в давнину називалися галлами або галатами, стане зрозуміло, що найбільш глибокий слід вони залишили на Західній Україні (до речі, зауважу між рядків, що у мене багато друзів на Львівщині з прізвищем Галата). Наша Галичина має кельтське походження і цей факт доведений істориками і археологами. Культуру кельтів вчені ставлять в один ряд з античною. І її вплив на Галичину очевидний. Це підтвердять всі, хто випробував на собі європейську культуру галичан, подорожуючи по Карпатському регіону. Між іншим, вчені-лінгвісти знаходять навіть кельтські релікти в західноукраїнських діалектах.
Валентина Коваленко в Лондоні
Але хотілося б, щоб ми, маючи тепер такий великий бонус від Європейського співтовариства, не обмежувалися лише історичною традицією співпраці України з іншими європейськими народами. Чим швидше ми реформуємо державний устрій країни, тим швидше наблизимося до європейських стандартів життя. Шотландія домоглася автономного Парламенту (в 1999 році), у 2014 році пройшов референдум з питання повернення незалежності (яку Шотландія втратила на початку 18-го століття) і виходу зі складу Сполученого Королівства. І хоч підсумки референдуму виявилися не на користь незалежності, шотландці з розумінням поставилися до такого результату. Це дуже спокійний і доброзичливий народ. Маючи три мови (англійська, англо-шотландська і шотландсько-гальська), шотландці ніколи не ставили під сумнів доцільність однієї державної мови – англійської.
Під час зустрічі з членом шотландського парламенту один з представників нашої делегації поставив наболіле питання: як реагує місцева влада на раптово виниклі комунальні проблеми, наприклад, припинення подачі води населенню по тій або іншій причині. Відповідь збентежила нас, звиклих до абсолютної тяганини з вирішенням подібних аварійних питань нашими комунальниками. Виявляється, якщо в населеному пункті немає води більше 30-ти хвилин, це великий скандал. Депутата, на окрузі якого це сталося, не оберуть більше до місцевої ради. Кожному члену сім'ї компенсують збитки в грошовому еквіваленті. Крім того, це питання виноситься на засідання Парламенту та газети піднімають великий шум. До усунення аварії воду привозять у великих ємкостях у кожен будинок. Сім'я має право пробувати доставлену воду, проводити аналіз і, якщо не підходить, відмовитися і вимагати більш якісну.
Глазго - найбільше місто Шотландії
Не можу не згадати про простоту і природність поведінки високопоставлених чиновників Шотландії: від членів Парламенту до керівників місцевого самоврядування. Ніякої чванливості, переваги або недосяжності, як це спостерігається в українських коридорах влади. Коли ми прибули на зустріч з мером міста Глазго, нас запросили на чаювання в невелике кафе мерії. Ми побачили двох жінок, що зсувають для нас столи і несуть чайні прибори. Прийнявши їх за обслуговуючий персонал, ми стали озиратися в очікуванні мера.
І тільки коли ці дами присіли за наш стіл, виявилося, що одна з них – леді-мер найбільшого шотландського міста Глазго, яка керувала 15 років, а друга – перекладачка для нашої делегації. Уявити собі щось подібне в нашій країні просто неможливо. Власне, з такою ж простотою ставлення влади до людей я вже стикалася на прийомі в мерії нашого міста-побратима Сент-Етьєн дю Рувре у Франції, де після завершення зустрічі тодішній мер Мішель Гранпьєр з дружиною Симон разом з усіма брали участь у прибиранні приміщення.
У нинішній час українці багато подорожують і мають можливість переконатися в перевазі європейського шляху розвитку. На нас чекає ще більша і копітка робота в цьому напрямку, але кінцева мета варта того.
