«Завмирання» Сонця і наступне його «народження» відзначається як Свято народження Сонця або Різдво Божича Коляди. Божич в прадавній українській традиції – це молоде Сонце.
Саме 24-25 грудня наші пращури святкували Різдво Божича-Коляди. Народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу. Це час закінчення Корочуна — найтемнішої частини року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять (або тринадцять) страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі. «Дідів кутею пом’яніте і чаркою не обминіте». Починалося колядування. Давні колядки розповідали про Сотворення Світу.
Перед народженням нового Сонця потрібно подумати над своїми помилками, пробачити своїм кривдникам і відпустити свої страхи та образи, щоб у новий річний сонячний цикл вступити легко і прожити його гарно!
Божич Коляда
Культ Митри і День Сонця
Найстародавніше Різдво святкувалося давніми аріями в Європі, Індії, Малій Азії, всіма народами, які мали ведійську віру (від санскритського веда – знання, відання). Головним Богом ведійської віри був Митра — сонячний Бог небесного вогню й світла.
Радісне сонячне свято було улюбленим серед багатьох народів: урочисті обходи хат з Різдвяними привітаннями, багаті ритуальні страви і напої, глибоко символічні обряди – все це мало забезпечити родючість і продовження роду, дати здоров’я і піднесення духу. Служителі культу Митри мали свою священну відзнаку, яку носили на чолі, у вигляді золототканої пов’язки із символікою сонця. Від імені Бога й сам головний убір називався митрою.
Назва свята Різдва латинською мовою звучала «Дієс Наталіс Соліс Інвікті», що означає: День народження Сонця Непереможного. До кінця 4 ст. н. ч. культ Митри був серйозним конкурентом Ісусу — культу страждання й скорботи. Тому в 325 р. християнське духівництво (на Нікейському соборі) погодилося поєднати митраїстську сонячну обрядовість з ідеєю умираючого і воскресаючого Бога (яка також була відома в багатьох давніх народів від Єгипту до Малої Азії та й загалом усієї Європи).
Саме з 4 ст. почалося інтенсивне впровадження двовірських (змішаних) обрядів Різдва. Навіть головний убір християнських священиків назвали ім’ям язичницького Бога — митрою. У день народження Сонця 25 грудня було встановлено день народження Ісуса Христа, а інші свята природнього астрономічного календаря – дні інших Богів арійської віри — поєднали з днями «святих мучеників».
Два календарі – два Різдва
У Росії довгий час користувалися Юліанським календарем. Він був запроваджений у 46 році до н.е. за ініціативи Юлія Цезаря, який був першим консулом в Римі. Він звернувся до александрійського астронома Созігена, щоб той адаптував римську календарну систему до єгипетського сонячного календаря. Тоді й взначили тривалість року в 365 днів. А раз на 4 роки – 366, оскільки астрономічний рік має 365 діб, 6 годин, 11 хвилин, 14 секунд.
У 325 році н. е. було прийняте рішення всім християнам взяти за основу Юліанський календар. Ним користувалися до 16 сторіччя.
Тільки в середині 16 сторіччя Папа Римський Григорій XIII помітив відставання Юліанського календаря від астрономічних явищ на 10 днів. Кожен з цих додаткових 10 днів набігав за 128 років за рахунок додавання хвилин і секунд, які ігнорувалися при визначенні високосних років. Саме завдяки Папі в католицькій церкві вирішили ліквідувати цю різницю ось яким чином: одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Отож ці 10 діб, які накопичилися, були ліквідовані.
Тепер зайва доба за Григоріанським календарем набігає лише раз у 3323 роки, а не у 128 років. А різниця між Юліанським та Григоріанським календарем нині складає 13 діб.
Більшовики у 1918 році постановили перейти на Григоріанський календар, щоб уникнути плутанини, адже у більшості європейських країн діяв саме він. Однак Російська церква продовжила відзначати усі православні свята за Юліанським календарем. Тому Різдво Христове, яке було 25 грудня, опинилося аж 7 січня.
У 2017 році Верховна Рада зробила святковими та державними вихідними днями і 25 грудня, і 7 січня. 25 грудня святкували католики і греко-католики, 7 січня - православні.
18 жовтня 2022 року Православна церква України дозволила святкувати Різдво 25 грудня за новоюліанським календарем. Рішення було ухвалене на засіданні Священного Синоду. 2 лютого 2023 року Священний Синод ПЦУ дозволив повне використання новоюліанського календаря.
28 червня 2023 року президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради України законопроєкт, який скасовує свято Різдва Христового 7 січня, а 14 липня Верховна Рада України ухвалила його.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
