Новокаховська газета «Ключі» припиняє свій вихід з нового року. Про це у Фейсбуці написав журналіст Олег Батурин.
«912-й номер став останнім в історії газети «Ключі», - пише він на своїй сторінці. - Створена вона була в 2002 році і нахабно увірвалась в медійний новокаховський простір. Гострі, неординарні матеріали, яскрава верстка одразу полюбились читачам, а критичні матеріали викликали дику лють і наводили жах на місцеву владу. Наклад тижневика в ті часи виріс до 10 тис. екз. Проте з розпадом першого колективу почався поступовий і тривалий занепад газети. Який лише тепер призвів до цілком логічного фіналу».
Як злітали «Ключі»
У ті роки автор цього матеріалу був редактором газети «Ділові новини». Тож можу дещо поправити в емоційному пості колеги. По-перше, наклад в 10 тисяч примірників – це поетичне перебільшення. Такого рівня досягала до того часу тільки одна міська газета – «Народна трибуна» (перейменована у «Нову Каховку» в 2006-му) у 1993 році. Тоді лише передплата на неї складала біля 8 тисяч. Також гіперболою є твердження про неординарну верстку. Вона була абсолютно ординарною і залишилася такою донині. Тобто, одні й ті самі шрифти в заголовках, верстка на 5 колонок, ніяких особливих підверсток тощо.
А розкрутилася тоді газета за рахунок двох компонентів. По-перше, редакція вдало знайшла тему – про трагічний випадок із затонулою «Ракетою» в радянські часи. Тоді ще чимало родин пам’ятало цю трагедію, тож журналісти протягом кількох місяців її успішно використовували, подаючи нові публікації.
По-друге, в газеті запровадили рубрику «Слухи». Під нею публікували усі плітки про міську владу. Звісно, публіка від цього просто скаженіла. Ну кому не хочеться прочитати про те, як, скажімо, тодішній мер купив у Києві квартиру за 400 тисяч гривень. Насправді в переважній більшості це були фейки. Але тоді ми ще не знали такого слова. А з точки зору професійності це було банальне порушення журналістської етики. Однак тодішня редакторка Валентина Артамонова на такі «дрібниці» не зважала.
Від пліток до передруків
Звичайно, злет газети був яскравим, а потім почалося довге затяжне падіння. Ідею такого видання виношувала група місцевих журналісток. Її підхопив Анатолій Жупина, головний редактор обласної газети «Новий день». Тобто, ТОВ «Редакція газети «Новий день» стала засновником «Ключів». Коли ще поліграфічні послуги були порівняно дешевими, видання газетному магнату не було тягарем. Та й на виборчих кампаніях Анатолій Володимирович успішно «відбивав бабки». Але тепер ситуація різко змінилася. Видавати газети стало дуже затратною справою. Тим паче, що з рекламою в «Ключах» почався застій, а газета перетворилася на дайджест новин з обласних сайтів. Не дивно, що вона перестала бути цікавою для читачів.
«Помню в первые свои годы была лучшей газетой города. Что с ней было потом не знаю, но, когда открыл ее снова пару лет назад, – там просто нечего было читать, – пише в Фейсбуці новокаховчанин Олег Чебенєєв. –Перепечатки, реклама и программа. Так что финал, наверное, действительно ожидаемый».
Цікаво, що в останньому номері редакція нічого про це не пише. Лише повідомляє, що переїхала в інше приміщення – будівлю «Херсоноблагробуду». Насправді весь колектив звільнений, лишається тільки журналістка Поліна Генеральчук, яка переходить у штат «Нового дня». Також в новому приміщенні буде місце для Олега Батурина – він спецкор обласної газети.
Інтернет перемагає
Якщо ж взяти проблему ширше, то настає період занепаду паперових видань. Це вже пройшли чимало країн, і ми не перші на цьому шляху. Все більше інформації люди беруть з Інтернету. Причому абсолютно безплатно і щохвилини – через смартфони. Тому чимало газет переходять в онлайн. Затребуваним поки залишаються глянцеві журнали для VIP-клієнтів. Та й то у великих містах. Показовим є приклад газети «Сегодня», яка припинила вихід у вересні цього року. Вона входила у «Медіа групу Україна», яка належить олігарху Ринату Ахметову.
Що стосується новокаховських видань, то очевидно, на черзі «Нова Каховка». Останнім часом вона виходить двічі на місяць. Як буде в новому році – ніхто не знає. Кінцевий бенефіціар – підприємець і депутат міської ради Людмила Васильєва – радить колективу заробляти на своє існування самостійно. Але редакція після 27 років дотацій від міської ради на це просто не здатна. Та й об’єктивно це практично неможливо при таких цінах на друк і поштові витрати.
Поки ішли передвиборчі кампанії, редакція змогла так-сяк виживати, заробляючи на політичній рекламі та отримуючи допомогу від Івана Вінника. Після його програшу опинилася у фінансовій ямі. А бажаючих взяти газету на абордаж поки нема. Кому хочеться просто так викладати півмільйона гривень на рік? Як кажуть, занадто дороге задоволення.
Отож, газет ставатиме все менше; вони відходитимуть тихо, по-англійськи, не попрощавшись із читачами. Відтак усе більше відкриватиметься сайтів, і газетярам доведеться освоювати премудрості електронної журналістики. Прогрес – штука безжальна, але і безпомильна. Звикаймо до нових реалій і не сумуймо за минулим. Воно було прекрасним. Але майбутнє, сподіваюся, буде ще кращим.
