Нещодавно голова Митної служби України Максим Нефьодов засвітився на вечірці в нічному клубі, де збираються представники нетрадиційної сексуальної орієнтації. Він розважався зі стриптизерками.
Зараз багато розмов точиться довкола депутатських та топ-чиновницьких уявлень про добробут. Комусь мало 35 000, комусь – мільйона. Хтось вважає, що премію можна виписати собі, як подарунок до Нового року, а не тому, що в усіх його підлеглих по всіх областях все чудово і всі отримали свої мізерні зарплати.
Хтось вважає, що якщо у пенсіонерки є діти – то пенсія їй не потрібна, хтось вважає, що їй не потрібна пенсія, якщо вона живе на Луганщині чи в Криму, а хтось вважає, мабуть, що її (пенсію) можна видавати «борзыми щенками» або цуциками чіхуахуа – хай собі ростить, продає і горя не знає.
Але не це мене здивувало найбільше.
Чомусь найбільше мене здивував наш романтичний БДСМ-митник.
Дуже головний і мегакомпетентний у своїй справі.
Ні, не тому, що він розважається.
(Хоча, будучи новою людиною в складній і невпорядкованій галузі, чи варто так гаяти вільний час?)
І навіть не тим, як само він це робить.
(Для нас не секрет давно, що там прийнято розважатися досить вільно – скандали з повіями і альфонсами, малолітками та борделями, на які депутати перетворюють інтернати, забувають, згадуються, виникають знову).
Мене дивує все в комплексі.
Зверніть увагу:
1. З одного боку нам, виявляється, має вистачити того, що лишається після сплати комуналки та податків – а це в ліпшому випадку 5000, в гіршому - мінус 500 грн. на місяць. Нам має вистачити кілограма курятини і риби, бруска мила і десятка яєць на той самий місяць. Нам має вистачити однієї сукні чи одних штанів на п'ятирічку і пляшки шампуню на рік.
У нас можна було вкрасти внески і заощадження, заморозити компенсації, бо в країні війна. Можна не контролювати якість харчів та промтоварів, які ми купуємо. І перекласти на нас порятунок самотніх, онкохворих, іммобілізованих, безхатніх і т. д. – теж можна. І ми при цьому не станемо красти чи влаштовувати корупційне кумівство, бо Україна повинна бути над усе...
2. З іншого боку топ-чиновник чи депутат має ГІДНО ОТРИМУВАТИ, ЩОБ НЕ КРАСТИ І НЕ БРАТИ УЧАСТІ в корупційних схемах. Облишмо сумний здогад, що тоді понад усе в нього не Україна, раз йому для порядності потрібні спеціальні умови. Погодьмося, що таки вони мають отримувати більше, ніж середню зарплату по країні. Бо топ-зарплатня покриває не лише біологічні та комунальні потреби, а й має слугувати освіті та іміджу (до речі й нашому, бо ми не хочемо бачити по ТВ обідранців), відновлення нервів і усамітнений відпочинок від людей, медичну та психологічну реабілітацію, транспортні видатки і, в разі необхідності, охорону та хорошого адвоката.
Згодна. Це – треба, і це справді – недешево.
Але 30-35 000 в країні, яка воює і потерпає від злиднів, їм, учорашнім студентам, безробітним, волонтерам, підприємцям з нульовим доходом та молодим фахівцям першого робочого місця мало б вистачити – на роботу, навчання, імідж, безпеку, гідний рівень життя? Чи не так?
Та, дивлячись на те, ЯК витрачають такі потрібні їм гроші «слуги» і молодіжка «старих облич», думаєш про таке:
– хто влив у цих хутірських хлопчаків і дівчат, у цих вчорашніх «рибйят з райончика» блакитну кров, яка раптом збунтувалася й забажала ананасів, рябчиків, устриць та кав'яру – замість звичайних для їхніх шлунків олів’єхи, оселедця, сала, картоплі, макаронів + макдональдс і суші по святах?
– які мами й тата виховали дітей так, що у них, щойно з'являються гроші, відмовляє мозок, і їм хочеться не вкласти в щось конструктивне, а «з бля*ями та ведмедями» їхать в номери, кликать циган, наряджатися медсестрами і зв'язувать та розв'язувать, «рвать и метать»?
– невже, зборовши «папірєднікав», кортить відчути себе на їхньому місці? Побути як Янукович, Лозинський, Пашинський, маленький Добкін, великий Луценко, Гаврилюк чи Дєєва, Рева чи Насіров, Ківа чи Шкіряк?
У мене нема відповідей.
Банальності про дракона, на якого перетворюється той, хто його перемагає, навіть не буду повторювати.
Я просто все частіше думаю: яку країну можуть побудувати разом бабця, яка мусить продати Шарика, щоб заплатити за газ, і оте диво розмитнення совісті, що топ-зарплату спускає на стриптизерок? І чи можуть вони щось побудувати разом, коли одна вже не здатна будувати, а інший – навіть і не збирається?
