“Таке наше життя — працювати на аптеку”, — каже жінка, зустрівши знайому в аптеці міста. Стереотип, який доволі поширений на пострадянській території — літня людина з болячками. Чому в Європі літні люди виглядають краще за наших? І вік необов’язково тотожний хворобі. Часто-густо пересічний українець вважає, що ТАМ гарний вигляд пов’язаний з рівнем життя. Так, все це важливо, але за власне здоров’я відповідаємо ми самі, а не держава і тим паче не лікар-терапевт.
У моєму житті нещодавно сталася така неприємна штука як вигорання на роботі. Ця криза привела в моє життя людину, яка показала власним прикладом, що означає управляти власним здоров’ям. До такого формату вона теж прийшла не відразу, а через власний гіркий досвід — хірурги вже радили їй видаляти щитовидну залозу. В якийсь момент і мені довелось переосмислити своє життя ДО і ПІСЛЯ. Хочу поділитися з читачами Novakahovka.city деякими висновками, можливо, хтось у схожій ситуації і захоче змінити свій рівень власного здоров’я. Поїхали!
1. Реактивно ставитися до здоров’я. В Україні ставлення до здоров’я схоже на гасіння пожежі: захворіли — пішли полікували, болить — треба йти до лікаря. Навіть новини здоров’я більше схожі на новини про хвороби. Взагалі Міністерство охорони здоров’я сміливо можна переіменувати на Міністерство лікування хвороб. Бо про те, як управляти своїм здоров’ям, які аналізи здавати регулярно, щоб тримати на пульсі зміни у власному організмі, система не інформує, не вчить, немає таких інституцій в Україні, які спрямовані на профілактику. У 2016, правда, з’явився Центр громадського здоров’я, але по суті його промоції спрямовані на тему хвороб, а не того, як бути здоровим. Бо це особиста відповідальність. І як правило, це усвідомлення приходить через страшний діагноз або через інтерес — як зберегти своє здоров’я найдовше. Про те як медичний менеджмент працює в Україні, я писала інтерв’ю для онлайн-видання GreenPost.
Як приходить хвороба? Нутриціологи вважають, що хвороби пов’язані з неправильним харчуванням, застоєм неперетравленої їжі в організмі або дефіцитом мікроелементів та способом життя. Внаслідок чого тіло живе у хронічній втомі чи на межі своїх можливостей. І в якийсь момент відбувається збій в одній із систем організму, яка веде за собою нездорові зміни в інших. І тоді: привіт, лікарняний!
2. Прискорений та неправильний спосіб життя. Змалечку дітей вчать, що гарні звички допомагають зберегти здоров’я: правильно харчуватися, вчасно відновлюватися, регулярно робити зарядку. Найчастіше, вчать моралізаторством. Але на практиці діти чують вдома, у садочку чи в школі: “Давай швидше!”
Усі поспішають: “Все бегут, бегут, бегут и я бегу!” — як співалося в пісні. На ходу харчуємося, на ходу спілкуємося, на ходу вирішуємо питання. І ніколи спокійно осмислити, що відбувається в нашому тілі. Ніколи усвідомити, що організм у цю мить хоче — випити води, подихати свіжим повітрям чи йому не вистачає сонця, а може банально — повноцінного сну? Чи все це разом? Може, ви вже забули скільки років тому були у повноцінній відпустці? Особливо, коли працюєте весь день у приміщенні із зачиненими вікнами та кондиціонером.
Для того, щоб організм правильно працював, йому потрібні такі умови — кисень, вода, сонце, правильне харчування і фізична активність. Цього достатньо, щоб гомеостаз був у нормі (здатність організму до саморегуляції).
3. Звичка реагувати на стрес. Стрес може бути від чого завгодно: навіть від постійних вхідних дзвінків та повідомлень у месенджерах або від багатозадачності. Три дні тому, я просто ввімкнула свій телефон на беззвучний режим. Це допомагає зберігати спокій. Так, я пропускаю деякі дзвінки, але ще ніхто від цього не помер. Я дзвоню тоді, коли можу говорити, одразу роблю кілька дзвінків підряд. І знаєте, частина з них втрачає актуальність навіть через годину.
Як зменшити гаджетозалежність і чому варто вимикати звук на телефоні ми писали тут. Мені здається, що з часом, коли рівень психічних перевантажень переросте допустимий рівень у суспільстві — виживуть ті, хто навчиться “очищувати” свій мозок від зайвої інформації. Через прогулянки, медитацію, години мовчання, ретрити (практика усамітнення від суспільства, яка може тривати від кількох днів до кількох тижнів). У деяких країнах уже розуміють, як вчасне розвантаження мозку добре впливає навіть на поведінку дітей у школах, і практикують у класах медитацію. Але для України це поки що звучить як полетіти завтра у космос всією родиною.
4. Відсутня системна діагностика. Насправді, дуже не вистачає хороших спеціалістів. Це стосується будь-якої галузі, а медицини особливо. Мало медичних працівників, які ставляться до організму людини як до цілісної системи. Зазвичай вчать, як працює окрема система, і це не дозволяє фахівцю в цілому оцінити стан людини. Лікуються окремі симптоми, а не причина захворювання. А вона може бути навіть не там, де її лікують.
Хто з нас вчасно 3-4 рази на рік проходить діагностику організму? Хто знає свої слабкі місця і чи тримає на пульсі рівень роботи власного організму? Це наша особиста відповідальність. Ніякий лікар, медична установа не повинна дбати про наш рівень продуктивності, тільки ми самі. Ми приймаємо рішення — о котрій годині вставати і о котрій лягати спати, що їсти кожного дня й роками, яку воду пити, скільки бувати на свіжому повітрі, на якій роботі працювати і як реагувати на щоденний стрес та форс-мажорні обставини.
«У всіх країнах масово поширені такі явища — постановка неточних діагнозів, помилки при призначенні ліків, проведення неякісного або непотрібного лікування, використання слабкої або невідповідної вимогам безпеки матеріально-технічної бази або методів роботи клінічних установ або відсутній необхідний досвід медичних працівників». (Зі звіту ВООЗ, 2018)
5. Звичка мислити стереотипами. Стереотип № 1. Більшість людей вважає: якщо нічого не турбує, то здоров’я на 100% в нормі. З часом рівень енергії зменшується, зміни стаються поступово і непомітно — спочатку поганий настрій, потім менше енергії, менше бажань, менше досягнень, зіпсовані стосунки.
Або стереотип № 2. Здоров’я — це таблетки та аналізи. У результаті лікуємо симптоми, фокусуємося на хворобі. Чи стереотип № 3. Здоров’я — це мова про тіло. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на медицину припадає 20% відповідальності за наше здоров’я, 15-20% — це генетика, а решта — це щоденні звички, спосіб життя і навколишнє середовище. Тобто це наша особиста відповідальність.
6. Відсутність бажання вчитися і вивчати нову інформацію. Більшість не готові розібратися у тому, як працює їх власний організм, які основи правильного харчування, де шукати подібну інформацію — бо є відмовка “в мене немає часу”. Але годинами сидять у чатах, месенджерах, зливають енергію на соціальні мережі і не звертають увагу, що діти знову купили собі на перекус газовану солодку воду і хрустять чіпсами. У 10-12 років — це начебто “смаколик”, а у 35-40 — це діабет другого типу. Але хто про це думає?
7. Залежність від оцінки оточуючих. Це моє найулюбленіше. “Що люди скажуть?” Хто з нас у компанії може свідомо відмовитися від промислових солодощів або від алкоголю? Та люди ж засміють! Бажання розслабитися у надшвидкому ритмі життя — це природнє бажання. Але за це відповідають певні мінерали — наприклад, магній. Можна обрати безцільну прогулянку, подихати свіжим повітрям, прийняти ванну або душ, поспати або помедитувати, або взагалі вимкнути все і побути наодинці із собою. Але хто з нас дозволяє собі таку розкіш? Тому і працюємо на аптеку, з року в рік. І виховуємо такі звички у своїх дітей.
Далі буде
