Цю історію я знайшов у Фейсбуці. А у тому, що вона повністю правдива, я абсолютно переконаний. Адже авторка цього посту – моя колишня колега по роботі в одній із київських газет. Оксана родом з Полтавщини, її батько теж був журналістом. Свого майбутнього чоловіка вона знайшла у Львові. Після весілля вони вирішили жити у Києві. Нині у них уже двоє дітей, тож молода мама стала домогосподаркою, займається своїми синами. Один із них захворів на коронавірус. І ось які випробування випали на долі цієї родини.
«От і прийшов мій час написати про зустріч із коронавірусом. Два тижні тому у старшого сина піднялася температура. Збилася легко. Наступного дня почав скаржитися на болі в животі. Температура трималася постійно десь 37,3-37,7. Збивати доводилося раз на добу «Панадолом». Думали, може, після моря. Коли у свекра тест показав коронавірус, пізніше ми зробили тест і дитині. Робили в п’ятницю після обіду, то результат отримали аж в понеділок після 19:00. Результат був позитивний.
З перших днів я повідомила педіатра, що у дитини температура і чи не могла б вона до нас прийти послухати і подивитися. Але попередила, що у свекра виявили корону. Педіатр сказала, що якщо прийде до нас, то має піти на самоізоляцію на 2 тижні. Ми ж прийти в поліклініку не можемо, бо контактували з коронавірусним. Я вже й пропонувала вивести малого на вулицю і щоб вона його подивилася на лавочці. Відповідь: ні.
На той момент у малого ще не було результату тесту. Педіатр запропонувала «телефонний режим». Коли на 5-й день дитині стало гірше – температуру збивали кожні 4 години, червоне горло, шия розпухла, ніби наклали лангету, дикі болі в животі, то подзвонила в нашу дитячу поліклініку. Сказали, що черговий лікар не може оглянути дитину в коронавірусом і нам іти до них не можна. Мовляв, вирішуйте зі своїм педіатром. Відмовили і в приватній клініці Viva. Жоден педіатр не захотів ні прийти, ні прийняти. Запропонували прислати бригаду швидкої за 1900 грн.
Вийшло замкнене коло: до нас не йдуть, а ми не маємо права вийти з дому, бо на самоізоляції. То щоб дитину послухали і оглянули, довелося дзвонити 103 і викликати ковідну бригаду. Один із тих, хто приїхав, просив передати нашому педіатру, що вона – коза. Поки стан був більш-менш стабільний, то в лікарню не забрали. Ще день і дитині вже важко ковтати, наліт на язиці, білі прищики, діарея... Педіатр пропонує здати кров. Але як? Де? Довелося через зв‘язки по знайомству здавати. Результат був дуже поганий і малого забрали в інфекційку на Дегтярівській.
Ще тиждень крапельниць, антибіотиків. Дитині лише 4 з половиною. Здивувало, що у відділенні було все необхідне – нічого не потрібно купувати. В нашій практиці таке вперше. Там лікарі сказали так: от і наслідки лікування по телефону... Знаю, що в нашу поліклініку мами водять дітей із позитивним тестом... Мовляв, їм не лишили іншого вибору. Може, й так. Бо тут або ризикуєш здоров‘ям своєї дитини, або здоров‘ям інших.
Ps. Малого виписали вже без вірусу. Бережіться і не хворійте.
Ps.2. Щойно дізналася, що після нашого випадку керівництво поліклініки прийняло рішення робити рентген і брати кров діткам із коронавірусом».
Ось така історія, яка показує виразки нашої медицини. Чи то її недореформували, чи люди, які в ній працюють, взагалі не піддаються реформуванню, – невідомо.
Адже від того, що лікарям підвищили у 2-3 рази зарплату, якість медичних послуг не виросла. Навпаки: тепер лікар первинної ланки взагалі не зацікавлений у прийомі хворих. Для нього головне – укласти декларації з пацієнтами. Бо він отримує зарплату у залежності від кількості укладених декларацій, а не від кількості прийнятих чи вилікуваних хворих.
Тож нам залишається берегтися і не потрапляти в подібні ситуації.
Фото ілюстративне
