Півтора роки тому я зіткнувся з хабарництвом в автошколі Каховки. «Ніхто у нас не здає іспити», – публічно багато разів попереджали інструктори і сам директор автошколи. Ніхто не здав, але водійські посвідчення отримали всі. За хабарі. Усі мої звернення з приводу цього закінчились нічим. У поліції заявили, що «сервісні центри ніколи не беруть хабарі, це неможливо, зуб даємо». Інші «правоохоронні структури» теж махнули на це рукою.
Коли я описав виключно те, з чим зіткнувся, почався лютий треш. В автошколі влаштували «полювання на відьом». З чотири десятки абсолютно невідомих мені, переважно молодих, каховчан почали звинувачувати мене в тому, що я абсолютно чесних людей в поліції, в сервісному центрі і в їхній святій (без перебільшення) автошколі оббрехав. Казали, зокрема, таке:
«Все ребята в МРЕО переселенцы. Их переселили сюда, они все с Луганска. Живут на квартирах, бросили семьи, я знаете, мне их по человечески просто жаль. Вот просто жалко. Смотришь на этих девчат и парней... Жаль их» (директор автошколи).
«Треба брать відповідальність за свої слова. Нафіга обсирать людей просто так. Нафіга про це писать? Журналістика сама собою представляє, що є факти, їх подводять під якійсь общій знаменник і всьо розказують» (голова організації ветеранів АТО Каховки Андрій Кудрич під бурхливі аплодисменти присутніх).
«Я уже 42 год директором, меня вся Украина знает, мне все люди звонят. Я сам донецкий, вырос на донецком вокзале, я учу третье поколение. А вы такое пишете» (знов директор автошколи).
«Я – мать. Прежде всем пойти в автошколу, я… я провела мониторинг, потому что я ответственна за жизнь свою, своего ребенка и того кто станет моим пассажиром. Мне посоветовала кума идти сюда в автошколу, она здесь заканчивала. Она проходила вождение, она была в положении. Она изнутри прочувствовала, как это. Я вот сейчас прохожу обучение. Человек не вправе судить, как проходят уроки, если он сам не педагог... Я до этого в машине не сидела. Понятно что для меня это агрегат вообще непонятный...» (молода жінка під бурхливі аплодисменти).
Усій Каховці на цю історію було плювати. Як було плювати, коли Апеляційний суд Києва за вказівкою з Офісу Президента і Генпрокуратури відпустив на волю обвинувачених у масових вбивствах людей в центрі столиці взимку 2014 року. Як було наплювати на історії з іншими резонансними вбивствами на Херсонщині і нападами на активістів по всій Україні.
Як було плювати на безліч суто місцевих історій. На махінації з реформуванням комунальних підприємств, що призвели до багатомільйонних втрат коштів платників податків. На махінації з виділенням коштів з місцевих бюджетів. На численні історії з продажними чиновниками і мєнтами, зі «зручними» домовленостями «правоохоронців» з мажорами. Практично на все майже завжди у переважній більшості людей було безліч виправдань («поліція хабарі не бере», «поліція розбереться», «якщо чиновники крадуть, то нічого страшного» і т. п.).
Затихла, ледь розпочавшись, хіба що одна резонансна історія, що мала місце 28 вересня 2019 року. Тоді під Каховкою у Каховському водосховищі знайшли труп 40-річної жінки. Обурені люди приїхали з наміром пікетувати під Каховською поліцією. Вони були впевнені, що поліція прикриває вбивць, заявляли, що вчинять самосуд.
Тоді акціям протесту завадила сильна злива. Заспокоювати людей довелось начальнику поліції Олексію Войчеку. І це йому вдалось. Про своє обурення люди дуже швидко забули.
Тож в історії з протестами в Каховці після банальної кримінальної перестрілки двох мажорів через жінку найбільше дивує, чому сама ця історія і поведінка правоохоронців когось взагалі здатна здивувати. Невже є новиною те, що поліціянти брешуть і виконують вказівки зверху? Невже є новиною те, що суди зачитують давно заготовлені рішення, продиктовані з прокуратури або з якоїсь урядової чи президентської структури? Так, якщо ці люди прилетіли з Марса і ніколи не жили на планеті Земля.
ОК, «прозріли», помітили, що відбувається щось не те, краще пізно ніж ніколи. Однак маніпуляції з усіх боків, перебільшення (приміром, резонансність цього вбивства у самій Каховці дещо перебільшена, як і тавро «Врадіївка-2», краще тоді вже «Херсон-2» називати – там подібні вбивства трапляються значно частіше) натякають на штучність цієї хвилі «всенародного гніву».
Ну і на місці тих, кому ця історія (саме скоєний злочин) справді дуже болить, я б уважно слідкував не тільки за слідством, а й у більшій мірі за тим, що буде відбуватися у суді. Бо саме там можуть статися найбільш цікаві речі.
Тому я волів би готувати шини не під каховську поліцію, яка вже кілька днів не має стосунку до слідства, а під суд.
Але, думається, що поки дійде справа до суду, каховчани знов згадають про «тотально чесних мєнтів», «відсутність корупції у судах» і «кришталево чесних прокурорів». І захищатимуть їх палкими промовами та коментарями у групах-міжсобойчиках у соцмережах.
