На днях ПрАТ «Укргідроенерго» оприлюднило заяву, в якій вказало, що компанія є найбільшим платником податків у Новій Каховці. Лише протягом 2019 році до бюджету різних рівнів філія «Каховська ГЕС ім. П.С. Непорожнього» сплатила 48,5 млн грн. «Ми забезпечуємо робочі місця та сприяємо сталому розвитку громади Новокаховської ОТГ», - сказано в повідомленні.
І тут у мене виникло закономірне запитання: а звідки компанія бере гроші, щоб заплатити податки? Усе дуже просто: вона продає вироблену електроенергію обласним поставникам (обленерго). Звісно, при цьому в ціну включає усі свої витрати, у тому числі податки. У свою чергу обленерго продають електроенергію споживачам – юридичним і фізичним особам. І теж включають у тарифи усі свої витрати (включно з тими, що заплатили «Укргідроенерго»), а також податки. Отже, в кінцевому рахунку платником усіх податків є кінцевий споживач, тобто, народ. А ті підприємства, яких називають платниками податків, виконують роль тільки збирачів податків, тобто митарів.
Сьогодні ми з дружиною скуплялися в одному із супермаркетів міста. Товар нехитрий: молоко, сир кисломолочний (тобто, творог), десяток яєць, куркума, миючий засіб, мінералка, туалетний папір. Усього на чеку вибито 131,10 грн. А нижче вказано : ПДВ 20% 21,85. Тобто, в загальній вартості товарів включений цей податок на додану вартість. Формально ці гроші перерахує до бюджету власник супермаркету. Але реально він їх взяв з мене. То хто із нас платник податків? Але мені кажуть, що я пенсіонер, тому податків нібито не плачу. Та чек із супермаркету свідчить про зовсім інше – з мене здирають податки при кожній покупці.
Отже, у нас платниками податків є абсолютно всі споживачі. Бо всі податки закладаються у вартість будь-якої продукції, товару чи послуги. Вони є в комунальних тарифах, вартості хліба чи молока, платі за проїзд у транспорті, алкоголі і цигарках (там ще додається акциз 5%), лікарських засобах тощо. І коли кажуть, що економіку утримує бізнес, то це поетичне перебільшення. Уявімо собі, що протягом місяця, наприклад, ніхто в країні нічого не купує і ні за що не платить. Де опиниться економіка? Ясно, що не в Європі, а в зовсім іншому місці…
До речі, нещодавно Новокаховська податкова інспекція, до якої входять ще 7 районних інспекцій, опублікувала звіт про зібрані податки за перше півріччя. Виявляється половину їх складає ПДВ, який ми усі платимо. Решта – це податок на доходи фізичних осіб (його платять офіційно працевлаштовані громадяни зі своєї зарплати), акциз, податок на прибуток, ЄСВ тощо. Повторюю, усі ці податки закладаються у товари й послуги, які ми споживаємо. Та і це ще не все.
Знайомий розповів історію. Один бізнесмен, щоб отримати привабливе місце у центрі міста для будівництва кафе, заніс у «білий дім» 20 тисяч доларів. І хвалився, що за пів року «відіб’є».
Отже, відкривши кафе, він зробить націнку на хабар. І йому компенсують заплачені за отримання дозволу гроші його клієнти. З цього випливає простий висновок: усі хабарі чиновникам, прокурорам, ментам, суддям тощо в кінцевому рахунку оплачуємо ми, прості громадяни. Бо з нас ці гроші витягнуть через збільшену вартість товарів і послуг. Тож коли в країні ціни постійно і неконтрольовано ростуть, це означає лише одне – постійне зростання корупції. Недарма головною проблемою в країні українці вважають корупцію в державних органах влади.
Взагалі, за оцінками економістів, кожен громадянин зі своєї зарплати чи пенсії віддає від 30 до 50% своїх грошей на різні податки. І так все життя – від колиски до труни.
То хто кого утримує – бізнес громадян чи громадяни бізнес – питання абсолютно риторичне. На Заході це давним-давно зрозуміли. Тому них клієнт завжди правий, а чиновники добре знають, на чиї кошти вони живуть. І не називають Білла Гейтса кращим платником податків.
