Як Георгій Делієв зіграв роль сепаратиста

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Вирішив підтримати вітчизняний кінематограф і попхався на номінований на «Оскар» фільм режисера Сергія Лозниці «Донбас». У київському кінотеатрі «Жовтень» у двох залах був аншлаг, а лише у третьому вдалося придбати останній квиток. І, мабуть, це добре, коли українські фільми збирають повні зали. Виявилося, що «Донбас» не для нас, точніше, не для мене. Але це суб’єктивне бурчання старого офіцера, який дещо бачив на Донбасі.

Спробую без передчасно розкритої інформації розказати про свої враження від «Донбасу». Двогодинний фільм – сумовите лайно. Навіть не знаю, на кого він розрахований. Ні, брешу. Знаю – на самого режисера Лозницю. У лонг-лист американської кінопремії «Донбас» вже пройшов, так ще і й до фіналу дошкутильгає...  

«Донбас» – арт-хаусний фільм на гострій для України темі. Набір кіноновел, заснованих на реальних подіях, де в головних ролях знімаються професійні актори. Особливо сподобався наш колишній земляк Жорик Делієв (він виріс у Новій Каховці – прим. ред.) в одному з епізодів, в якому він зіграв головного сепарського поліціянта «Батяню». Але дивитися цю кінотяганину доволі нудно. І місцями дуже гидко, бо кількість нецензурної лексики у кінотворінні Лозниці просто зашкалює.

Розумію, що це реалії окупованого Донбасу і що режисер-сценаріст так бачить, проте в багатьох випадках можна було б обійтися й без матів.

Закордоннні продюсери «Донбасу» хвацько проштовхнули фільм до багатьох країн світу. Це, начебто, і добре. Проте зрозуміти іноземцю деякі реалії війни на Донбасі з фільму Лозниці буде дуже важко. Як приклад – епізод, прототипом якого в реальному житті став розстріл сєпарськими «Градами» автобуса під Волновахою. Автобус потрапляє під обстріл на окупованій території біля українського блок-посту. Потім показують дві машини «Градів», з яких обстрілювали цивільний транспорт. Але це ми з вами знаємо, що стріляли рашистські терористи, а як це пояснити іноземцю?

І ще. Квиток коштував чомусь удвічі дорожче, ніж на «Позивний Бандерас» (100-120 грн). Чому? Не знаю. Можливо, така вимога продюсерів, адже план на касовий збір ніхто не відміняв.

На початку фільму була сцена, коли мадам-журналістка виливає відро лайна на голову меру.

Після перегляду «Донбасу» я майже опинився на місці того самого опущеного мера. Можливо, виною цьому були завищені очікування, які народилися відразу після номінування цього фільму на «Оскар». Але, як на мене, якщо наші кіноакадеміки вирішили вразити своїх американських колег українським арт-хаусом, то краще б номінували «Посттравматичну рапсодію», зняту за однойменною п’єсою Дмитра Корчинського.

Резюме: обов'язково сходіть на «Донбас». Щоб дізнатися, що таке «добре», спочатку варто подивитись арт-хаус від Лозниці.

Коментарі:

Останні новини