Як я брав інтерв’ю у Михайла Боярського

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 20.12.2018 19:42
  • 0

Натрапив в інтернеті на висловлювання російського публіциста Олександра Невзорова про свіже інтерв’ю відомого актора Михайла Боярського. І пригадав, як я, будучи молодим кореспондентом газети «Нова Каховка», поспілкувався з артистом в нашому місті.

Це сталося далекого 1988-го року, під час горбачовської перебудови. На день міста в Нову Каховку запросили кількох відомих артистів, серед яких був і Боярський. На стадіоні «Енергія» зібралося біля 10 тисяч чоловік. Ведучий оголосив, що із чотирьох артистів естради (тоді ще не було терміну «шоу-бізнес») приїхали двоє. Ігор Скляр терміново відбув на гастролі до Франції, а Юрій Ніколаєв залишився в Москві для зйомок телепередачі «Утренняя звезда». Звісно, публіка була розчарована. І навіть виступ ленінградського джаз-оркестру «Діапізон» її не розважив. Настрій трохи підняв кубинський співак і композитор Мігель Чавес. Своїм темпераментом, гарним співом і гумором він зумів трохи розворушити публіку. Особливо сподобалося, як Нову Каховку  жартома назвав Новою Колхозівкою…

Та глядачі чекали головного героя того вечора – Михайла Боярського

Він виїхав на коні з боку стадіону «Динамо» під пісню з фільму «Три мушкетери» – «Пора-пора-порадуемся на своем веку…». Звісно, публіка шаленіла весь час, доки він виконував свої шлягери.  

А я зважився на неймовірне: взяти інтерв’ю у кумира мільйонів. Дізнався, що він зі своєю трупою зупинився в готелі «Дружба». Від цієї будівлі давно лишилися тільки руїни. А тоді це був головний готель міста, а в його ресторані не можна було проштовхнутися.

Я підійшов до адміністратора – дебелої радянської тітки – і, пред’явивши посвідчення, запитав, у якому номері знаходиться співак.

– Нет, он никого не принимает! – різко відрізала жінка.

У ролі д'Артаньяна bestfacts

Я знічено відійшов від адміністраторського віконця і міркував, що ж робити. Раптом до мене підійшов чоловік років 50 і запитав:

– Вы хотите поговорить с Михаилом Сергеевичем? Я из его труппы. Он вас примет. Пойдемте со мной, я договорюсь.

Ми пішли на другий поверх. Кілька хвилин я чекав, поки в номері вирішувалася моя доля. Нарешті той чоловік вийшов і покликав мене. У двомісному номері дружина актора Лариса доварювала на електроплитці картоплю. Запросила сісти і сказала зачекати. Приготувавши пюре, понесла його в іншу кімнату Михайлу Сергійовичу. Мені довелося зачекати, поки він повечеряє, і лише тоді мене допустили до тіла.

Я прихопив з редакції важкенький, хоч і портативний, угорський касетний диктофон. Тримав його на ремені через плече. До нього був мікрофон на розсувному металевому стержні.

Ми говорили хвилин 20. За цей час я поставив співакові 7 запитань. Він розповів, що створює новий естрадно-драматичний театр «Бенефіс», сказав, що герої, яких він грає, набагато кращі за нього. А улюбленим образом назвав Сільву із фільму «Старший син». Як годилося у ті часи, я запитав, як іде перебудова в театрі і кіно.

– Ни в театральном искусстве, ни в кинематографии серьезных сдвигов не вижу, - сказав актор. – Единственная перемена – дали возможность свободно высказываться. То есть, можно откровенно говорить обо всех недостатках.

Те інтерв’ю в скороченому вигляді було надруковане в газеті «Нова Каховка» за 7 жовтня 1988 року. З тих пір минуло 30 років, багато чого змінилося у житті наших народів. Та й Михайло Сергійович вже не той...

У 2014 році він підтримав російську агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості. Через рік його внесли до «Чорного списку» Міністерства культури України. Нині він фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України.

А на днях актор відзначився в інтерв’ю телеведучій тим, що дуже хвалив Путіна і ратував за введення цензури. У зв’язку з цим Олександр Невзоров звинуватив його у підлабузництві. Ось Фрагмент цього тролінгу:

"Если бы мы проводили конкурс «Подхалим года», то победил бы точно Михаил Сергеевич..."

«Если бы мы проводили конкурс «Подхалим года», то победил бы точно Михаил Сергеевич, потому что он, конечно, офигительный, абсолютно непревзойденный подхалим. И вот прошлый подхалим года — Хирург — помните, был такой мотоциклист? Он, конечно, со своим косноязычным пополизательством неуверенным не годится даже в подметки Михаилу Сергеевичу. Эпитеты, которыми Боярский награждал Путина в интервью Синдеевой, они восходят даже не к царскому самодержавию, даже не к оттоманскому двору, а непосредственно к Древнему Египту, потому что такого я не слышал и вы, наверное, тоже никогда.

Да. Несравненный, Божественный, номер один в мире, Владыка Верхней и Нижней России, Наполняющий реки, Сильнейший из сильных, Бык Вселенной… То есть вот было перебрано всё. Это было очень красиво, конечно, но немножко халтурно исполнено, потому что если бы Михаил Сергеевич ознакомился с тем, как делаются такие подхалимажи, он бы выяснил, что в Древнем Египте их полагалось делать лежа с легким упором в ладони...»

Що сталося з Боярським, невідомо. Три десятиліття тому він радів, що можна відверто говорити про недоліки. А тепер говорить про владу «с подобострастием» і закликає ввести цензуру. Дійсно, герої, яких він грав, набагато кращі за нього… Сам зізнався.

Заглавне фото: star.korupciya.com

Коментарі:

Останні новини