Шлях кіборгів: від кулі до свічки

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 20.01.2019 11:55
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Наприкінці зими 2015 року я їхав потягом з Херсона до Львова. Одним із попутників по купе був дебелий мовчазний солдат у камуфляжі. Коли ми вийшли у тамбур, розговорилися. Він розповів, що служить у Херсонському прикордонному загоні, їде додому у відпустку – після перебування в зоні АТО. Його підрозділ відряджували під Маріуполь, потім в інші гарячі точки.

– Я побував в аду, – зронив він таку фразу.

Я спочатку не зрозумів її суті, подумав, що це просто образний вислів. Та коли він почав розповідати про бої в Донецькому аеропорту, мене осяяло. АД – це абревіатура: аеропорт Донецька. Так захисники назвали найзнаковіше місце війни. І це правильно і в прямому, і переносному значенні. Адже там дійсно було пекло, а наших воїнів прозвали кіборгами. Причому, вороги.

"Не знаю, кто защищает донецкий аэропорт, но мы их три месяца выбить не можем, – розповів у жовтні 2014-го один з терористів. – Пробовали штурмовать – нам таких вломили, что мы отошли. Начали накрывать градами – они ныряют в подземные коллектора канализации. После обстрела мы наступать, они выныривают и опять нам дают просраться. Решили коллектора залить стоками канализации. Зафигачили градами – они под землю – мы заливаем коллектора. И типа захватываем территорию аэропорта.
Они по коллекторам перебрались аж до Авдеевки – поднялись наверх – вернулись по верху в аэропорт и опять нам наваляли и нас выгнали. При этом захватили наше оружие, нашу технику и взяли у нас несколько десятков пленных, которых загнали в нами же затопленный говном коллектор и закрыли на замок. Далее у них начались проблемы с хавчиком (едой – ред.). Они ночью делают вылазку в Донецк – берут в плен ещё пару десятков наших – подсрачниками гонят в аэропорт и оттуда выменивают их (а заодно и тех наших, кто в коллекторе говно нюхал) на три тонны хавчика (преимущественно тушёнка). Я не знаю кто там сидит, но это не люди – это киборги!"

Кіборгами у медицині називають біологічний організм, що містить механічні або електронні компоненти. У науковій фантастиці – це напівлюдина-напівмашина. Переносно – надлюдина, незламний і непереможний герой. Саме такими в новітні часи стали наші воїни, які 242 дні захищали аеропорт. Про них написані книги і зняті фільми. Їх вшановують по всій Україні.

А я після розмови із прикордонником невдовзі написав вірш, який увійшов у книгу моїх поезій «Сталкери по крові», виданої у 2017 році.

Монолог кіборга

Кіборг Олекса в аеропорті
Тисячу двісті сімнадцять годин
Порох ковтає з клубками у горлі.
Каже, мовляв, ми укропи – не горді,
Гасимо «вату» вогнем без води.

Ви там чому не ламаєте звички,
Що розвели нас на фронт і на тил?
Тут же дорога від кулі до свічки,
Ніби димок від цигарки у вічі
А чи закладений в душу тротил...

Тут же покришене мінами небо.
Тут же посічена «градом» земля.
Братство, що скріплене пам’яті крепом.
Подзвін утрат і печалі над степом,
Що від майбутнього нас віддаля.

Ось ми вам час посилаєм крізь простір.
Ви ж зачаїлись чомусь від борінь.
Вам не уникнути власних блок-постів,
Сепари всякі – минулого гості,
Наче господарі тут. З двох сторін.

Ми вже складаємо друзів у скрині
Із-під снарядів. А вам до сих пір
Ще невтямки, що одвіку й донині.
Всі ми потроху й однаково винні,
Що у війні здобуваємо мир.

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Схилімо голови – ці герої вразили весь світ. І пам’ятаймо, якою ціною нам дістається справжня Свобода і Незалежність.

 

Коментарі:

Останні новини