Чого хочуть підлітки від учителів

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Знаєте чого не вистачає підліткам у нашій українській школі? Вони хочуть бути почутими. Вчора я була на цікавому заході: Конференція «Підлітки. Освіта. Інструкція до дії» і хочу поділитися своїми враженнями щодо почутого.

Спочатку тезисно про те, що говорили підлітки – почну з кінця. Отже, чого ж не вистачає їм у школі і якого вчителя вони хочуть бачити:

щоб учитель вмів слухати, не перебивати (і тут підлітки наводять на роздум: а чи вміють наші вчителі комунікувати?). Інтонація, мова жестів, емпатія – ось про це все… Згадую слова свого сина зі шкільного табору, які він майже прокричав: «Мене тут не ЛЮБЛЯТЬ!»;

- був гнучким і водночас вразливим. О, це моє найулюбленіше – бо бути вразливим можуть собі дозволити тільки сильні та відкриті особистості. Як порадила одна із спікерів дивовижна Диана Житняя-Кебас – коли дорослий не знає, що відповісти, краще запитати підлітка: «А що ти хотів би від мене почути?» Або: «Що я могла би зараз зробити?»;

- був крутим – і тут таке уточнення від дівчини-підлітка: крутий вчитель –  мудрий. Він слухає навіть тоді, коли не згоден з співрозмовником (це про повагу, вміння бути людиною, спілкуватися з класом під час викладання уроку). Вони хочуть індивідуального підходу!

І я побачила в цих словах запит від молоді: підлітки не хочуть формального ставлення, вони хочуть отримати досвід спілкування з дорослими, які можуть поділитися з ними своїми відкриттями. Вони не хочуть рамок класно-урочної системи, вони хочуть, «щоб учитель дуже любив свій предмет» і ключове: вмів пояснювати матеріал (це найболючіше). Бо на мою думку, більшість вчителів лише переказують прочитане. Але про це напишу окремий пост з завданнями мого сина. Бо це окремий шедевр для аналізу.

Діти хочуть, щоб їх чули... Фейсбук

Діти хочуть поваги – а цього дуже мало в нашій поставторитарній школі. Повага один до одного – надважливий чинник. Світ змінився і хоче бачити не тільки виконавців, а й творчих людей, управлінців, винахідників. І тут я згадую свою вчительку математики зі школи №4 в Новій Каховці Галину Трохимівну Делієву, матір Георгія Дєлієва – як вона ставилася до кожного учня. Що мене завжди дивувало: вона кожного називала по імені. Пам'ятала! Вона говорила про те, як вірить у здібності кожного. І хоча я не дуже любила цифри, проте після її уроків я відчувала себе більш цінною особистістю, а не гвинтиком у шкільній систем. І я бачила і досі добре пам'ятаю, як весь клас змінювався: розправляли плечі і допомагали одне одному, проявляючи повагу.

А чого хочуть ваші підлітки? І про що вони з вами діляться щодо своєї школи? Що хотіли б змінити чи оновити?

Ця конференція надихнула мене на кілька висновків, тож я буду з вами ділитися впродовж кількох постів.

А свої відгуки пишіть у коментарях під цим матеріалом.

Коментарі:

Останні новини