Чому опустилася «Енергія»

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.10.2018 23:04
  • 0

В останньому турі чемпіонату України з футболі в другій лізі новокаховська «Енергія» програла безнадійному аутсайдеру – «Нікополю» 0:1. Та ще й на своєму полі. Було від чого засмутитися відданим уболівальникам клубу, який упевнено посідає передостаннє місце у своїй підгрупі. А в чемпіонаті минулого сезону команда стала третьою, поступившись лише «Металісту-25» та «Дніпру», які вийшли в першу лігу.

Тоді чимало прихильників клубу піднеслися духом: мовляв, ще одне зусилля, і наша «Енергія» теж підвищиться у класі. Та сталося не так, як гадалося…

У 1950–1970-х «Енергія» виступала у класі «Б» першості Радянського Союзу. Неодноразово ставала чемпіоном і володарем Кубка України серед колективів фізкультури.

Коли проходили матчі, місто вимирало. Це було щось більше ніж свято. На 4-тисячний стадіон приходило удвічі-втричі більше людей. По всьому периметру території стояло міліцейське оточення. Правоохоронці ловили безбілетників, які намагалися перелізти через 2-метровий паркан. Хлопчаки й дорослі видиралися на високі тополі, які росли біля стадіону, щоб бодай оком подивитися події на полі. Коли наші забивали гол, рев стояв такий, що дрижало все місто.

Уболівали тоді «по-робітничо-селянському», не церемонячись у висловах на адресу футболістів. Мій дядько Опанас коментував кожен рух на полі:

— Пас давай! Куди ти б’єш, мазило? Утюг! Скотобаза! Іди на завод болти точити!

Його слова були недалекі від істини: адже футболісти тоді офіційно значилися робітниками електромашинобудівного заводу – токарями, контролерами, слюсарями… І отримували зарплату у касі підприємства.

У роки незалежності «Енергія» довго грала у чемпіонаті області серед аматорських команд. І тільки 2010-го вийшла у другу лігу УПЛ. Задля цього реконструювали стадіон, встановили пластикові стільці. А кілька років команду тренує відомий в Україні тренер Олег Федорчук. Завдяки його зусиллям клуб і досягнув у минулому сезоні своєї вершини.

І раптом – провал. Що ж сталося?

– Хлопці втратили мотивацію, – сказав мені у приватній розмові уболівальник з великим стажем. – Адже вони розуміють, що ніколи не вийдуть до першої ліги – там потрібен на порядок вищий бюджет клубу. Місто не потягне. Тому вони просто ходять на роботу. Колись працюють краще, колись гірше… А рвати і метати вже нема смислу.

У цих словах багато правди. Але уболівальникам від того не легше. Вони ж ходять на футбол як на свято, а не на як роботу.

 

Коментарі:

Останні новини