Новокаховська «Енергія» стала об’єктом для великої статті на відомому українському порталі «Футбол 24». Предметом для розповіді стало те, що друголігові «Таврія» та «Енергія» налагоджують тісну співпрацю. Оглядач Вадим Грищук вважає, що клуб з Нової Каховки ризикує втратити свій шарм, але в цьому лише позитив.
Відразу розставимо усі крапки над «і» – ні про жодне (чергове) зникнення професіонального клубу з футбольної мапи України не йдеться. Принаймні не цього разу і щонайменше не зараз. Днями Другу лігу сколихнули відчутні пертурбації. «Таврія», яка пішла на зимову перерву другою в турнірній таблиці, затіяла реструктуризацію. Мета амбітна – підвищення в класі. На «чужому святі» випало поживитися й «Енергії».
Обидві команди виступають у групі Б Другої ліги. Керівники клубів домовилися про співпрацю у розвитку футбольної інфраструктури в регіоні. Йдеться про шефство над місцевою ДЮСШ та ремонтні роботи на стадіоні. Команди вже запланували проведення спільних зимових зборів і навіть кількість футболістів рахують як один колектив (наразі їх загалом 27-28 осіб). Як це можливо в рамках одного дивізіону та наявності очних матчів – загадка.
Бюрократичну проблему остаточно може вирішити вихід однієї з команд у Першу лігу, на що, очевидно, і розраховує керівництво. Президент «Таврії» Едуард Репілевський в інтерв'ю для SportArena чітко окреслив ієрархію: «Наші надії на те, що «Таврія» буде розвиватися і грати на вищому рівні, а поруч і «Енергія» буде рости, отримає підтримку у вигляді юних вихованців місцевого футболу, зможе дати дорогу в спорт нашим талантам».
Насправді для «Енергії» такий перебіг подій не виглядає дискримінацією. Це навіть вигідно. Клуб нарешті здобуде стабільність. Буде покірно розвивати футболістів для «Таврії» і робити це у належних умовах. Перспективи – сіріше нікуди! Але ж ідеться про найяскравіший клуб не лише Другої ліги, а й усього українського футболу. «Енергія» регулярно постачала шок-контент та кріпові історії для вітчизняних ЗМІ. Тепер це ризикує зникнути. У стабільному клубі історії, про які розповімо згодом, просто неможливі. За команду можна лише порадіти, але принаймні ваш автор із сумом втрачає єдиний український колектив, за яким було цікаво і хотілося стежити.
Як Тоттенхем...
Розпочнемо з короткого екскурсу в історію. «Енергія» базується у Новій Каховці – невеликому місті (близько 50 тисяч людей). Населений пункт не може похизуватися визначною історією, адже був заснований лише у 1950 році. Більшість жителів були робітниками, які працювали над будівництвом Херсонської ГЕС (насправді це Каховсько ГЕС – прим. ред). Власне, саме при колективі електростанції у 1952-му і виникла футбольна команда, яку через п'ять років під свою опіку взяв електромашзавод. Це була типова практика для СРСР. Тим же періодом датовані найбільші досягнення в історії команди – дві перемоги в чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури (1964, 1972) та два Кубки цієї ж організації (1979, 1982). Спробувала «Енергія» власні сили і на професіональному рівні, протягом чотирьох бувши учасником першості СРСР серед команд класу «Б» (1967 – 1971р.).
Зі здобуттям Україною Незалежності, клуб вирушив у самостійне плавання. Однак такі зміни стали для команди надто важкими, після 1995-го «Енергія» не грала навіть в аматорському чемпіонаті України. Лише у 2010 році колектив повернувся на мапу змагань національного рівня, і вже у сезоні-2010/11 команда з Нової Каховки була серед учасників Другої ліги, де виступає й досі. От і маємо український аналог «Тоттенхема» з культової фрази у фільмі «Залягти на дно в Брюгге». «Лайном ти не був, але й до вершини не дістався. Як Енергія...»
Останні кілька років командою опікувався агробізнесмен Аріф Мустафаєв, який був президентом клубу. Наразі шефство над «Енергією» взяла на себе міська рада на чолі з мером Нової Каховки. Не так давно у правоохоронців виникали підозри щодо правомірності дій чиновників. Прокуратура навіть перевіряла фінансові потоки клубу на предмет «відмивання» грошей. Тепер допомога «Таврії» зменшить тиск на бюджет міста, а команді додасть впевненості у своєму майбутньому.
Однак питання прозорості фінансування «Енергії», як не дивно, не буде головним у цьому тексті. Ви просто повинні розуміти контекст, оскільки заплутане питання з власниками та скромні можливості команди у минулому не одноразово ставали причиною, через яку колектив потрапляв у курйозні ситуації. Якщо постежити за клубом з Нової Каховки більш пильно, стане зрозуміло, що саме вона і є український футбол. Футбол з нотками рок-н-ролу та авантюри, відсутністю прозорості та впевненості у завтрашньому дні, але такий, за яким хочеться стежити і за який весело уболівати.
Ідеальний тренер
Олег Федорчук був ідеальним тренером для «Енергії». Зміна ідентичності почалася із ключової постаті. Можливо, ви ніколи й нічого не чули про новокаховський клуб, але, якщо ви прийшли на футбольний сайт, то ім'я вже колишнього головного тренера команди вам точно знайоме. Олег Федорчук перебрався у Нову Каховку на початку лютого 2016 року, але став популярним не завдяки своїй тренерській роботі. Схоже, фахівець, до всього, ще й компанійський чоловік, а українські ЗМІ на цьому збиткують. Не так давно у вітчизняній журналістиці був справжній тренд – звертатися до Федорчука за коментарем ледь не з будь-якого питання, а Олег Вікторович нікому не відмовляв і ледь не став людиною мемом – абсолютним експертом футболу і не тільки.
Справді, Федорчук вміє «присмалити» навіть на прес-конференціях, що вже говорити, коли йому ставлять провокативні питання... Ніколи не лізе по слово до кишені і не боїться когось образити. У нього навіть немає пієтету щодо Динамо. Фахівець свого часу тренував там юнаків і, за його словами, пішов проти системи і був одним із перших, хто покинув київський клуб сам.
Варто визнати, висловлювання Федорчука цікаво читати. Звісно, виглядає дещо комічно, коли наставник середняка Другої ліги дає поради таким персонам, як Юрген Клопп та Жозе Моурінью, але ж, чорт забирай, – це справді круто. Визнає Олег Вікторович, що його норов заважає побудувати більш успішну кар'єру. «Моє правдолюбство мені ж і заважає. Не всі президенти клубів будуть терпіти тренера, який їм говорить те, що є насправді. Зараз дуже багато керівників, які хочуть самі керувати. А зі мною важко це робити, у мене були серйозні конфлікти з президентами», – зізнавався керманич «Енергії».
У Новій Каховці 59-річний фахівець отримав команду, яку фактично й уособлює. Однак Федорчук цим не зловживав. Завжди захищав свій клуб і своїх футболістів та з повагою ставиться до суперників, навіть коли вони самі цього не роблять. Зрештою, за гучними словами, що він повністю змінив би стиль гри Манчестер Юнайтед, ховається не лише самоіронія, але й професіоналізм. Колишні підопічні відзначають сучасний підхід до тренерського процесу – контроль м'яча, націленість на атаку та швидкий футбол. Зрештою, не просто так Федорчук ставав найкращим тренером року ПФЛ у 2017-му.
Тепер Федорчук тренуватиме «Таврію», але за час роботи з Енергією став настільки вагомою персоною у клубі, що зараз особисто займається пошуком спадкоємця на свою посаду. Він упевнено говорить про вимоги до потенційних кандидатів та про завдання, які їм доведеться виконувати. Одне можна сказати точно – таку яскраву персону новокаховський клуб точно більше не заманить.
Замість висновку
Насправді, я щиро сподіваюся, що у цієї історії буде хороше продовження і жодного завершення. «Таврія» впевнено зробить крок туди, де і належить бути першому чемпіону незалежної України. А в Новій Каховці припиняться усі ці трешові інциденти. «Енергія» й раніше робила ставку на молодь, але тепер знатиме, для чого і для кого вона розвиває гравців. А самі футболісти більше не будуть задумуватися про завершення кар'єри, як свого часу було із Дмитром Шасталом.
