На останній сесії міської ради депутати виділили 170,6 тисячі гривень для передплати на газету «Нова Каховка» для вразливих верств населення. Як пояснила начальник міського управління праці і соціального захисту населення Оленка Стоянчук, буде передплачено 810 примірників. Раніше управління оголошувало конкурс для ЗМІ, на нього подала заявку тільки редакція газети «Нова Каховка». Міський голова Володимир Коваленко додав, що перелік людей, яким надаватиметься газета за бюджетні кошти, визначений міською радою ветеранів.
Пільгова газета
Утім, це питання викликало неоднозначну реакцію депутатів. Керівник депутатської комісії з гуманітарних питань Параскева Джуманіязова.
– У нас на засіданні комісії були доповідачі, – сказала вона з трибуни. – Вони відповіли на всі питання. Працювали згідно розпорядження міського голови, яке висить на сайті: надати пільговим категоріям безкоштовну газету. Ми надаємо цю пільгу всім людям, які мають право користуватися безкоштовною газетою.
Звісно, можна пробачити депутатці її граматично-стилістичні помилки у промові – вона ж не філолог, але виникає питання: яким це пільговим категоріям визначено право отримувати безплатні газети? І за яким таким законом? Цей секрет відкрився пізніше.
Слово про бідних приватників
Утім, колегу підтримала голова земельної комісії Ірена Лепень.
– Газета «Нова Каховка» випускається в нашому місті вже багато років, зазначила вона. – Мабуть, з самого заснування міста. Назви змінювалися, але це був наш бренд, бренд нашого міста. Коли було прийнято закон про роздержавлення засобів масової інформації, ця газета мала поринути в літу, як-то кажуть (правильно «у лету» - прим. авт.). Тому що сама по собі, без приватного інвестора вона не змогла б існувати. І знайшовся приватний інвестор, який вклав свої гроші і продовжує діяльність цієї газети. Потім відбувся тендер, газета існує. І зараз нам кажуть, що до газети «Говорить Нова Каховка» (яку випускало виключно за рахунок бюджету останні два роки комунальне підприємство «Новокаховська радіоорганізація» – прим. авт.) люди якимось чином звикли.
Вибачте, якщо газеті 60 років, то вони з нею вже зрослися. По-друге, не можна так ставитися до приватних структур. На них лежить все податкове навантаження. Вам не подобається приватний медичний центр, вам не подобається приватна газета… Чому у вас така ненависть до всього приватного? – звернулася вона до своїх опонентів. – Вибачте, будь ласка, але це платники податків. Тому я прошу вас поставитися до цього питання з увагою і поважати приватників, які сьогодні розвивають наше місто.
Скільки років газеті
Як бачимо, промова доволі емоційна, але в ній настільки змішалися в купу коні і люди, що доведеться провести Ірені Вікторівні невеликий лікнеп.
Дійсно, 21 вересня 1951 року під час будівництві Каховського гідровузла вийшов перший номер багатотиражної газети «Всенародная стройка». Її видавало управління «Дніпробуд», яке споруджувало ГЕС і місто. У 1970-1990 роки на зміну їй з’явилася міська газета «Нова Каховка» – орган міськкому партії і міськвиконкому. Після путчу ГКЧП у серпні 1991-го і припинення діяльності Компартії вона стала приватною і проіснувала до 1993 року.
Натомість у жовтні 1990 року депутати Новокаховської міської ради проголосували за створення своєї газети «Народна трибуна». Це рішення було продиктовано тим, що після ухвалення закону СРСР «Про пресу» міськком партії перереєстрував «Нову Каховку» на себе. Тому й виникла потреба створити газету міської ради. Її перший номер вийшов 2 лютого 1991 року. А наприкінці 1996-го «Народну трибуну» перейменували на «Нову Каховку». Тож їй всього 30 років, а не 60.
Платники податків і митарі
Тепер щодо приватників, на яких лягає податкове навантаження. Насправді жоден приватник у жодній країні ніколи не платить податків свого підприємства із власної кишені. Бо всі свої витрати включає у вартість товарів чи послуг, у тому числі, зарплату працівників, плату за оренду, матеріали, землю, енергоносії, компослуги, банківські кредити, податки і збори, прибуток, відрядні і навіть так звані представницькі, а подекуди і відкати й хабарі тощо.
І за все це платить кінцевий споживач товарів і послуг. А підприємці всіх країн і народів є не більше ніж митарями, які збирають податки зі споживачів і перераховують їх до бюджету. Словом, нашим деяким депутатам варто серйозно засісти за вивчення політекономії капіталізму, аби не плутати грішне з праведним і розуміти, що вони є платниками податків тільки тоді, коли платять за щось виробникам чи продавцям товарів і послуг зі своєї власної зарплати.
Про корупційні схеми
Цікаво, що проти фінансування «безплатних» газет за кошти громади виступив депутат від партії «Нам тут жити», екс-секретар міськради і колишній соратник мера Олександр Лук’яненко.
– Як організовується проста корупційна схема? Є приватне підприємство, – розпочав свій виступ О. Лук’яненко. На ці його слова депутати вибухнули сміхом. – Я вам хочу пояснити, Ірена Вікторівна, – звернувся депутат до Ірени Лепень, перекрикуючи оплески і шум у залі. – Ви теж така емоційна, аплодуєте з будь-якого приводу. У вас в порядку все? Є приватне підприємство, воно надає послуги. У даному випадку це друкування інформації в газеті. Як треба з бюджету отримати кошти? Для цього організовується відповідне звернення. В даному випадку до управління соціального захисту. Воно стане певним заручником цієї процедури, тому що в майбутньому йому потрібно буде звітувати. Надається певна пропозиція, вона розглядається. І ці кошти виділяються на послугу. Але вже сказано, кому будуть надані кошти, і люди отримують інформацію з певного приватного підприємства…
Він запропонував секретарю міської ради Дмитру Васильєву, син якого Максим є кінцевим бенефеціаром ТОВ «Редакція газети «Нова Каховка», як посадовій особі звернутися до ініціаторів цього фінансування, щоб вони відмовилися від свого звернення.
Обідно за громаду
– Це буде чесно по відношенню до громади. А з точки зору отримання інформації, можна виділити громадській організації ветеранів ці кошти. Вони можуть отримувати інформацію з інших джерел – інтернету тощо. А якщо вже треба цих людей (пільгових категорій – прим. авт.) профінансувати, щоб надати їм безплатну газету, Володимир Іванович, знайдіть спонсорів – і все вирішиться. І ніякої корупції в цьому залі більше не буде, – завершив свій виступ депутат зверненням до мера В. Коваленка.
Начальниця УПСЗН О. Стоянчук пояснила, що категорію пільговиків, яким нададуть газету, затвердив виконком. Також він утворив комісію по оголошенню конкурсу для ЗМІ. Передплатна вартість одного примірника газети складає 7,74 грн. Уроздріб газета продається по 6 грн.
Пропозицію О. Лук’яненка виключити цей пункт із програми соціальної підтримки населення підтримала тільки його фракція – 5 депутатів. Більшість проголосувала за виділення коштів на передплату газети.
Звісно, Олександр Володимирович знає, що каже, бо він – великий знавець подібних схем. Недарма ж у минулому скликанні був рекордсменом із заяв про конфлікт інтересів. Це коли певні фінансові або земельні питання торкалися його родичів чи бізнес-партнерів. Ну а нині, коли він втратив «доступ до тіла» міського голови, то може з гордо піднятою головою сказати словами відомого кіногероя: «Я мзду не беру, мені за громаду обідно».
Усе змішалося в домі Облонських
Підсумовуючи, можна сказати, що в нинішньому складі міськради усе перевернулося. Колишні опозиціонери міського голови із фракцій «За майбутнє» та «Європейська солідарність» тепер у більшості разом із фракціями «ОПЗЖ» та «Слуг народу». А депутати, які були раніше в більшості, мимоволі стали опозиціонерами. Маю на увазі обранців із фракцій партії «Нам тут жити», «Батьківщини», Партії місцевого самоврядування.
Але є одне велике «але». Нині ніхто їх не зазиває «пацієнтами певних закладів» чи людьми «несповна розуму», як це дозволяв собі міський голова В. Коваленко щодо опозиціонерів у минулому скликанні. Також їм дають вільно висловитися і вносити свої пропозиції, а не затикають роти і не проганяють із трибуни, як робили вони щодо інших раніше. І ніхто не називає їх «цинічними, брехливими і безсовісними», як колись Олена Михайлова висловлювалася про опонентів. А О. Лук’яненко, який у минулому сам проштовхував сумнівні схеми, тепер позиціонує себе антикорупціонером.
А це значить, що міська ради змінилася не тільки обличчями, а й у морально-правовому сенсі, що не може не радувати уважного виборця.
Прикро лише, що «схеми» в діяльності міської ради залишилися. Тендерні умови так само виписуються під певні структури, а відтак розпилювання бюджету триває. Як і договорняки та вибіркова принциповість. Шкода якщо невдовзі доведеться пригадати відому фразу ще одного класика: «А вы, друзья, как ни садитесь, всё в музыканты не годитесь».
Зрозуміло, що класика жанру завжди перемагає, а бумеранг рано чи пізно повертається. І про це не варто забувати нікому.
