В Українській правді» вийшло велике інтерв’ю міського голови Нової Каховки Володимира Коваленка щодо ситуації в місті та настроях новокаховчан у випадку можливої агресії Росії. Ми передруковуємо цей матеріал, щоб жителі міста знали позицію і бачення мера щодо ситуації з Кримом і війною з Росією.
Володимир Коваленко – мер 45-тисячної Нової Каховки на Херсонщині. Саме в його місті стоїть дамба, яка тримає Каховське водосховище, яке, у свою чергу колись і давало воду у Північно-Кримський канал.
– З початку квітня Російська Федерація активно підтягувала свої війська до українських кордонів, зокрема з боку окупованого Криму. Серед причин таких дій аналітики назвали й те, що Росія готова на різні сценарії заради відновлення водопостачання в Крим. Чи може Росія «вирішити» водне питання без контролю за Новою Каховкою?
– Північно-Кримський канал по суті розташований посередині між Новою Каховкою і Таврійськом. Тому, звичайно, обидва міста знаходяться в епіцентрі Північно-Кримського каналу…
– Тобто без контролю над Новою Каховкою, теоретично, захопити Північно-Кримський канал Росії не вдалося б?
– Практично так. Хоча від центру, від Нової Каховки, це 2,5-3 кілометри… Це тільки такий варіант.
– Які настрої панували серед жителів Нової Каховки впродовж квітня, коли з’явилась інформація про нарощування російських військ?
– Може, певна тривога і виникала, люди є різні, тим більше, ці чутки… Але ми ж з після майданного періоду, з 23 чи 24 лютого 2014 року, коли житомирський батальйон заходив на охорону основної споруди Північно-Кримського каналу, розуміємо, що цей об’єкт достатньо серйозний, стратегічний.
А з іншого боку, ми всі 7 років про нього думаємо, ми все це знаємо, тому надзвичайної тривоги, яка б відчувалась у повсякденному спілкуванні, не було.
Були запитання у певних категорій: «А наскільки це може бути серйозно?» Я, знаючи ситуацію, спілкуючись з певними структурами, казав – у вас є робота, у вас є сім’ї, займатеся ними, не збирайте ніяких чемоданів, нікуди не треба буде їхати.
– Кого ви маєте на увазі під «спілкуванням з різними структурами»?
– Я ж іду пішки на роботу – мені три кілометри, – люди мене зустрічають зі своїми повсякденними питаннями. Комусь треба заяву на матеріальну допомогу, комусь сусід вночі спати не давав, десь комунальні служби не так спрацювали і це питання (про можливість нападу з боку Криму – УП) мені також задавали – цікавились, наскільки це серйозно.
Я всі їхні тривоги намагався розвіяти, казав, що все надійно, усе нормально. Мені дуже хочеться, щоб у 21 столітті на нашій території ніколи не стріляли. Я Бога прошу, щоб так було, і ми самі не сидимо, склавши руки.
– Місто має план на випадок активізації військ РФ на кордонах?
– У нас же є батальйон територіальної оборони, є загальнообласна програма дій на такий надзвичайний період. І ця програма передбачає роль батальйону територіальної оборони, він нещодавно у нас створений. І в цей період люди були призвані на навчальний мобілізацізаційний період – це як елемент навчань.
– Маєте цифру, скільки у вас людей в батальйоні територіальної оборони?
– Я не знаю, чи можу я про це казати, не знаю, що є військовою таємницею. Але скажу так: згідно з розрахунками, він на цей період повністю укомплектований.
– Батальйон територіальної оборони – це цивільні люди?
– Це люди, які колись були військовими. Це не ті люди, які взагалі не розуміють, про що йдеться. Це люди, які колись служили, і вони, відповідно до закону, не у відставці, а в запасі. І їх призивають
– Ви допускали реальне військове вторгнення з боку Криму?
– Ні, не допускав. Я вже достатньо доросла людина… знаєте, надто гучна могла бути подія. Нас же підтримав увесь світ, світ сильних. І мені здається, цього не станеться ніколи.
Тим більше, що за ці 7 років і армія змінилась, і ми тут за 50 кілометрів від Армянська знаходимось – я знаю, що там на передовій, так що не кожен ризикне… І ви ж розумієте, що це треба бути абсолютно безвідповідальним, щоб на такий крок піти. Тому я з першого дня не вірив, що це буде.
І людям я це розповідав, як міг. Але, звичайно, вони трішечки переживали, і було полегшення, коли з’явилось повідомлення про відведення військ. Хоча ми реально розуміємо – на нашій території є критична точка, пов’язана з постачанням води.
– Пане Володимире, чи зв’язувався з вами хтось з Офісу президента, Кабміну чи Міноборони у зв'язку з активізацією РФ на кордонах?
– Ні, такого зв’язку не було. Тут на рівні міського обласного комісаріату, на рівні заступника голови ОДА були наради з цього приводу. З Офісом президента розмов не було.
– А якої підтримки ви чекали від центральної влади в цій ситуації?
– Ви знаєте, є речі на рівні державної співпраці, дипломатичних шляхів, МЗС. Для нас важливо, щоб це врегульовувалось не на рівні Нової Каховки. Хоча, думаю, у Збройних силах нашу територію розглядають пристально.
Для нас головне, щоб ті структури, які мають від держави офіційне право якомога якісніше і швидше залучали кого там треба, щоб війська були відведені.
Ми ж передбачаємо у бюджеті кошти на утримання батальйону і так далі – ми все виконуємо. Ми ж частинка держави, і в цій ситуації ми мали відповідально виконати ті обов’язки, які покладені на нас.
– 23 квітня Росія заявила, що вона буде відводити свої війська від українських кордонів. Лунали різні припущення, нащо вона їх взагалі активізовувала. Ви особисто як думаєте – якою була мета Путіна?
– Ви знаєте, я ніколи не хотів бути на місці президента Росії, щоб це знати (сміється – УП). Бог дав людям розум, тому яка б ситуація складна не була, треба сідати і домовлятись. Якщо ми люди, якщо в нас є відповідальність, душа, тим більше на таких посадах…
Тому я можу тільки здогадуватись. Треба було, мабуть, продемонструвати, що є якесь незадоволення з боку сусідньої держави… Будь-які керівники, маленьких держав, великих держав, якими б вони не були, якщо їм дано право керувати країною і нести відповідальність за своїх людей – вони повинні зробити все, щоб жодна людина не загинула
– Запитання якраз про домовляння. Чи виходив на вас хтось з російської влади або ж влади окупантів, щоб домовитись про можливість відновлення водопостачання в Крим?
– Ні, ніколи не було.
– За 7 років ні разу ніхто не зв’язувався?
– Ні разу не було. Колись, спочатку, як це (перекриття каналу – УП) сталося, телефонував один з колишніх очільників Красноперекопська (місто на півночі півострова, поряд з яким проходить Північно-Кримський канал – УП): «Чи не передбачається по цьому питанню змін?»
Я кажу: «Ні, ти ж розумієш, що це не до мене питання, це питання державного рівня». Це було просто на побутовому рівні, ми ж знаємо один одного – отака ситуація була. Це було років 6 чи 5 тому назад. Більше ніхто не звертався.
– Зараз ви підтримуєте контакт з цим колишнім мером Красноперекопська?
– Ні-ні. У мене є територія, є мої люди, я практично не маю зв’язку з жодним мешканцем Криму, Російської Федерації. Мені не потрібні ніякі речі, за які, як кажуть, свідомо чи несвідомо мене би хтось підставив. Мені цього не потрібно.
– Якщо в Криму буде гуманітарна катастрофа з водою, як, ви вважаєте, чи має Україна допомагати півострову?
– Не знаю. Не моє це питання, і брати на себе відповідальність за нього я не маю права, тим більше давати пораду керівництву країни. Ну приймуть рішення – так воно і буде.
Розумієте, це ж не просто вода – це велика політика. Нею мають займатися люди, які мають на це право.
– Останнє запитання: в Україні, особливо на півдні та сході, завжди вистачало людей, які прихильно ставилися до Росії. Ви вже давно керуєте містом – як за вашими спостереженнями змінилось ставлення до Росії у жителів Нової Каховки за 7 років війни?
– Я вам скажу, що приходилось деякі розмови проводити, тому що люди з 300 міст Радянського Союзу їхали сюди на будівництво Каховської ГЕС – і, відповідно, у багатьох є родичі, які там залишилися. Люди… На рівні людського фактору, між людьми немає ні злоби, ні претензій.
Якщо в когось які були сумніви, я, може, з висоти прожитих років, може, зі статусу свого, може, з авторитету, який в мене є чи немає – на останніх виборах за мене більше 70% проголосувало – роз’яснював.
Як правило, якщо були якісь запитання, то з боку людей достатньо похилого віку, ну дуже похилого. Я то в раду ветеранів зайду, то в центр, де збираються люди за 65, 70. Вони мені: «Ну от як так, ну то ж братський народ!» Я кажу: «Люди добрі, ну от так буває в житті».
– То чи можна сказати, що за 7 років війни люди більше відвертаються від Росії?
– Я вам так скажу: у всякому разі вони не захваті. Їм важко зрозуміти, як можна було дійти до того, що сьогодні відбувається в Донецьку чи Луганську.
Нова Каховка залишиться мирним містом.
Я не хочу казати: відвертається чи не відвертається – я ж у душу кожному не залізу. Але дурних думок, сепаратистського настрою – такого немає.
– Сепаратистських настроїв у Новій Каховці немає?
– Немає. За Нову Каховку Україна може бути спокійна.
Автори: Ольга Кириленко, Роман Романюк, УП
Коментарі читачів«УП»
Анатолій Бідзюра. Хитрий «лис Микита» – Володимир Коваленко, міський голова Нової Каховки (де я бував неодноразово і яка мені страшенно подобається) – так нічого конкретного й не сказав. «Відкосив» майстерно: і вашим – і нашим, ось що значить багаторічний посадовий досвід!
Ірина Давидкова. Мер має позицію – і вашим, і нашим, і на обід вдома (взагалі ніякої своєї позиції, особливо за воду в Крим). А повинна бути відповідь: чий Крим, той його і поїть водою.
Валерій Сидорук. До зустрічі готові – каравай печеться, сіль куплена, квіти посіяні.
Василь Кулинич. «Ми за все хороше і проти поганого!» І у випадку, не дай Боже, окупації – співатимуть рашистам тієї ж...
