Конкурс «Новорічна історія» завершився

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.01.2019 16:51
  • 0

22 грудня редакція сайту NovaKahovka.City оголосила конкурс для школярів Нової Каховки «Новорічна історія». Треба було описати якусь незвичайну пригоду чи цікаву історію, яка трапилася під час новорічних свят. А до неї додати своє фото біля прикрашеної ялинки.

Першим уже наступного дня на нашу електронну пошту надійшов матеріал 9-річного Богдана Шляхетка, який навчається у СЗОШ №3. До речі, з цієї школи виявилося найбільше учасників конкурсу. А взагалі у конкурсі взяли участь учні зі шкіл №3, 5, 8, 9 (гімназії).

Отже, оголошуємо переможців.

І місце виборола 10-річна Ярослава Біла зі школи №3 за оповідання «Вартові чистоти». Вона отримає сертифікат від супермаркету «Властелін» на 500 грн. На цю суму зможе вибрати для себе товари.

ІІ місце посів 13-річний Олексій Загороднов, який навчається в школі № 8. Він написав віршоване оповідання «Татова відпустка». Олексій отримає у подарунок портативну колонку.

ІІІ місце виборола 12-річна Олена Косінова з гімназії за оповідання «Новорічне освідчення». Вона отримає у подарунок ліхтарик.

Також відзначимо інших учасників конкурсу, оповідання яких були цікавими: Валерія Максимова «Новий рік із Фоксом», Богдан Шляхетко «Красный носок», Даніїл Ходос «Чарівна знахідка». Усі вони навчаються у школі №3. Ці конкурсанти отримають письмові подяки і заохочувальні призи від редакції.

Запрошуємо усіх вищеназваних переможців на вручення призів 6 січня о 12.00 біля кінотеатру «Юність». Приходьте з батьками, запросіть своїх друзів, однокласників, родичів.

Грамоти, подяки і призи вручатиме головний редактор сайту NovaKahovka.City, член Національної спілки письменників України Олександр Петрович Гунько.

Чекаємо на вас! Друкуємо твори призерів.

Вартові чистоти

Зима того року була схожа на пізню осінь, яка затрималась. Майже без морозів і снігу. Сухе листя, що лежало купами у дворі, вітер потроху розносив по усій території. Дерева стояли голі, лише довгі стрункі акації шелестіли на вітрі. Навколо було все сіре й похмуре. А незабаром Новий рік …

За два дні до свята все перемінилося. Майже добу йшов сніг. Як ми були здивовані, коли вранці, виглянувши у вікно, побачила тата й маму за дивовижним заняттям: батьки катали снігові кулі.

– Згадали дитинство, – пожартувала я.

– Мабуть, немає лопат, – сказала сестричка, – ось і прибирають сніг  у  такий чудернацький спосіб.

– А давай і ми допоможемо мамі й татові, – запропонувала я.

Ми швиденько тепло одяглися й поспішили на допомогу дорослим.

Усі разом ми весело катали снігові кулі. Двір швидко очистився, а біля сміттєвих контейнерів зібралося багато снігових куль.

– А давайте з цих куль зліпимо сніговиків, – запропонувала сестричка.

І за короткий час кулі перетворилися на трьох симпатичних сніговиків. У них, як і належить були моркв’яні носи. За порадою мами на сніговиків ми одягли незвичайні головні убори.  На головах цих білосніжних новоселів нашого двору були картонні коробки. І на кожній був один і той самий напис: «Побігти за любителями смітити ми не зможемо, тому просимо: не кидайте сміття мимо баків. Чистота – запорука здоров’я».

І трапилось диво! Наступного ранку, після того, як всі святкували Новий рік, побутові відходи, як і належить, опинилися на своєму місці у баках. Здавалося б, жарт, а все-таки відіграв свою позитивну роль.

«Такої чистоти у нас не було давно», – казали мешканці сусідніх будинків.

Щоранку, проходячи повз веселих сніговиків, ми віталися з ними. Турбувало лише одне: хоча б не настала відлига і сніговими – вартові чистоти, не розтанули.

Ярослава Біла, 10 років, СЗОШ №3

Татова відпустка

Одного разу – в новорічне свято –

Коли цікавинок трапляється багато,

Коли в заметах цілий день проводиш

Й додому мокрий і щасливий ти приходиш,

Коли спливає швидко день і довга ніч,

Коли чекаєш подарунків – певна річ,

Коли справжнісінькі трапляються дива –

Такі, що просто кругом голова…

Одна зі мною сталася пригода.

Чарівна – ЖАХ! (Мовчати шкода!)

Це сталося тому роки зо два:

…На Сході вже розпочалась війна.

Забрали тата, щоб він воював,

Хоча туди він їхати не мав…

Не дозволяв додому командир дзвонити,

Бо вороги могли сигнал перехопити.

В той час, як друзі круті гаджети просили

Ми на дзвінок чекали з усієї сили.

У ніч новорічну, як годиться, бажання загадав –

Хотів тоді лиш одного – дзвінок щоб татків зранку пролунав.

На свято, як завжди, мороз, кружляє сніг…

Щоб час пройшов скоріше – одразу спати ліг.

Прокинувся від того я, що голоси почув.

Не зрозумів чиї, бо дуже сонний був.

Просидівши у ліжку ще годину

Пішов вітати я свою родину.

Хотів я обійняти маму й брата,

Як зазвичай.

Дивлюсь, а за столом п’є...ТАТО…

Чай. Були і книги, й пазли,

Та із цукерками пакунок,

Та таткова відпустка –

НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК!!!

Хай рік новий дасть вам щастя багато!

Хай кожна дитина дочекається тата!

Хай кожен робить добре все, що може.

Я вірю – Україна переможе!

Хай радістю засяє зірка золотава!

СЛАВА УКРАЇНІ!!! 

                ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

Олексій Загороднов, 13 років, СЗОШ № 8

Новорічне освідчення

Про цю історію я дізналася від батька. Одного зимового вечора, коли вся наша родина зібралася біля сяючої новорічної ялинки, тато, загадково усміхаючись, подивився на маму і почав свою розповідь:

«Багато років тому, 30 грудня, стоячи на засніженому пероні станції Снігурівка, я чекав на потяг «Херсон-Київ» і страшенно хвилювався. У голові крутилися якісь слова, фрази, які ніяк не міг зібрати докупи. Справа була в тому, що моя кохана дівчина жила в далекому Чернігові, і саме на Новий рік я збирався освідчитися їй у коханні…

Коли нарешті потяг прибув, виявилося, що вагона, зазначеного у моєму квитку, не було! Крім того, повідомили, що поїзд спізнюється і стоятиме на станції лише… одну хвилину! Спроби пояснити свою проблему провідникам не вдалися: ніхто не хотів мене навіть слухати. У той час, коли я чітко усвідомив, що шансів вчасно дістатися до місця призначення небагато, потяг повільно рушив з місця!.. Тоді я, зібравшись із силами, щосили прокричав «з Новим роком!» і таки увірвався до останнього вагона…»

Тато ніжно обійняв матусю за плечі:

«Того Нового року моя найзаповітніша мрія здійснилася: у казкову ніч кохана погодилася стати моєю дружиною!»

Ось така історія: мої батьки одружилися і стали жити в Новій Каховці,

а згодом у цьому мальовничому місті, яке люблю всім серцем, на світ

з’явилася і я!

P.S. Скажу вам по-секрету: батько і досі пишається своїм вчинком! А я дуже

люблю свою родину і вірю, що новорічні дива трапляються! У них потрібно

лише по-справжньому вірити!

Олена Косінова, 12 років, Новокаховська гімназія

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини