Цього року на 29 квітня припадає Чистий Четвер - останній четвер перед Великоднем.
Сьогодні згадують важливі події з життя Христа. Віряни вшановують Таємну Вечерю Ісуса Христа з 12 учнями, під час якої Спаситель здійснив омивання ніг апостолам.
29 квітня віруючі проводять очисні обряди та йдуть у церкву каятися у гріхах.
У Чистий Четвер треба прибрати в оселі, хліві, на городі та в садку. Варто влаштувати купання до настання світанку, адже вірять у цілющість води у цей день. У неї можна покласти будь-яке срібло, що є вдома.
Саме сьогодні господині печуть паски, фарбують яйця та готують святкові страви. Якщо паски вийдуть пишними - увесь рік пройде в достатку.
Не можна нічого позичати і віддавати з дому в цей день - можна віддати свій достаток і спокій. Заборонено підіймати щось із землі. Радять перерахувати три рази сімейні заощадження або кинути у воду для миття підлоги монети, щоб жити у достатку.
Народні прикмети:
- Зацвіла вільха - можна сіяти гречку.
- Якщо день сонячний, то можна висаджувати розсаду капусти.
- Гучний грім - до багатого врожаю хліба.
- Розвелися хрущі - буде засуха.
29 квітня іменини святкують Леонід, Павло, Михайло, Ніка, Ірина. На іменини вся сім'я повинна відвідати церкву, причаститися, замовити і читати молитви святому покровителю.
Борис Пастернак
Марія Магдалина
1
Лиш ніч, мій демон тут як тут,
Минулого мого розплата.
І прийдуть, серце моє ссуть
Розпусти спогади затяті,
Коли, раба всіх примх, отрут,
Була дурна я й біснувата,
І вулицею був приют.
Лишилось декілька хвилин,
Настане мертва тиша раю.
Й раніше, ніж здмухне їх плин,
Життя, додибавши до краю,
Немов кришталь крихких судин,
Перед тобою розбиваю.
О, де б тепер я не була,
Учитель мій і мій спаситель,
Коли б ночами край стола
Мене б ця вічність не ждала,
Як інший, в сіті ремесла
Новий мій пійманий губитель.
Та поясни, що значить гріх,
І смерть, і полум'я пекельне,
Коли я на очах у всіх
З тобою, начебто моріг,
Зрослася у журбі пустельній.
Як стопи я твої, Ісус,
Обперши об свої коліна,
Можливо, обіймати вчусь
Хреста чотиригранний брус
Й до тіла у нестямі рвусь,
Тебе готуючи до тліну.
2
Перед святом завше прибирання.
Збоку від цієї метушні
Обмиваю миром із відра я
Стопи твої чисті й осяйні.
Нишпорю і не знайду сандалій,
За сльозами світ не бачу, ось.
Пелена в очах, а то упали
Пасма нерозчесаних волось.
Ноги я твої в поділ уперла,
Їх сльозами облила, Ісус.
Їх намистом обмотала вперто,
В волоси зарила, як в бурнус.
І майбутнє бачу так придатно,
Мовби ти його мені спинив.
Я тепер передбачати здатна,
Як сивілли, поклик далини.
Завтра упаде завіса в храмі,
Ми в гурток зіб'ємось в стороні.
І земля гойднеться під ногами,
Може, від жалю, що у мені.
Вишикують лави у конвою,
І почнеться вершників роз'їзд.
Ніби в бурю смерч, над головою
Рватиметься в небо хресна вість.
Кинусь я на землю край розп'яття,
У нестямі закушу вуста.
Багатьом розкинеш руки браттям
Для обійм кінцями від хреста.
Та ж для кого в світі стільки ширу,
Стільки муки і таких потуг?
Чи життів і душ отут надміру?
Стільки сіл, гаїв і рік навкруг?
Та минуть лиш три доби бентежні
І штовхнуть в таку ще пустоту,
Що за проміжок оцей безмежний
Я до воскресіння доросту.
(Переклав з російської Олександр Гунько).
