Уперше жовто-блакитні кольори я побачив 1989 року на рухівському мітингу біля столичного Республіканського стадіону. Пробився до самої трибуни і слухав промовців. А люди все підходили і підходили. В якийсь момент обернувся, щоб подивитися, чи великий натовп зібрався — й остовпів. Позаду мене вже майоріло з десяток стягів. У сонячних променях вони здавалися такими гарними, що дух перехопило.
Тоді прапори називали саме жовто-блакитними, а не синьо-жовтими. Пригадую, у моїй рідній Новій Каховці депутат-комуніст виривав їх із рук місцевих рухівців і топтав. Коли ж після ГКЧП національний прапор став державним, він першим вивісив його на прохідній свого підприємства.
Історія прапора
Руські знамена мали безліч кольорів. Зокрема, і жовті та блакитні. Коли російський імператор Олександр ІІІ захотів придбати картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», він призначив експертизу твору петербурзькими вченими щодо правомірності зображення жовто-блакитних прапорів. Комісія дала висновок: «… знамена козацкие, изображенные художником Репиным на картине… отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих Князей Киевских».
На самій картині бачимо, дійсно, жовтоблакитний і червоно-чорний прапори.
У XVIII ст. жовта й блакитна барви домінували навіть у побуті. Під час повстання 1768-го гайдамаки Гонти були вдягнуті в жовті жупани і сині шаровари.
У часи Української Народної Республіки за наполягання Михайла Грушевського жовто-блакитний прапор став державним. Під ним українські юнаки йшли в бій під Крутами. Згодом колишній голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко згадував: "...Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за Тимчасового уряду... Ми тільки міняли національну форму її — замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний".
Синьо-жовтим наш стяг зробив гетьман Павло Скоропадський. Він захотів змінити прапор УНР якимось іншим, то вирішив просто перевернути кольори. Представив його на селянському з"їзді, де й пояснив: синє — то небо, а жовте — лани пшениці. Це трактування панує й нині.
Але згадаймо знамениту віршовану баладу Володимира Сосюри «Комсомолець», яка починається словами: «Бій одлунав, жовто-сині знамена Затріпотіли на станції знов»…
А під час мітингу в березні 1917 році в Петрограді колона кубанців ішла із жовто-блакитним прапором.
Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?
У незалежній Україні новий стяг прижився не одразу. На Західній Україні обласні й місцеві ради змагалися, хто першим його вивісить. На Сході й Півдні на деяких радах ще довго поряд із ним майорів уересерівський червоно-синій.
«Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України», - йдеться на сайті Українського інституту національної пам’яті.
Тут міститься певна маніпуляція: прапор називається жовто-блакитним, а йдеться саме про синьо-жовтий. Але за законами науки про прапори – вексилології – першим називається верхній колір. Пояснення про синє небо і жовту пшеницю – це просто міф. Насправді у символіці кольорів синій означає матеріальне, а жовтий – духовне.
Тому ми і бачимо тотальне домінування в Україні матеріального над духовним. Все продається і купується, корупція зашкалює, для можновладців і політиків особисте збагаченні стало основою життя, а народ ледве животіє і продовжує слухати казку про небо і пшеницю. Насправді жовтий колір – це символ Сонця, а синій – води. Сонце має бути над водою. А у нас виходить, що вода заливає сонце. Тому й топчемося на місці 30 років, а так звана еліти лише наживається попри два Майдани. Культура, наука, мистецтво, освіта – на задньому плані. Державою керують не філософи і воїни, а блазні і шоумени.
Прапор Грай-Воля
Відомий український футуролог Ігор Каганець вважає, що в постіндустріальну епоху Україні потрібен інший прапор: жовто-блакитний із тризубом на зеленому тлі. Він називає його прапор Грай-Воля.
«Сонячна і блакитна смуги традиційного українського прапору символізують потенційні можливості Сонця і Води. Відтак Україна з таким двокольоровим прапором є країною великих можливостей, які треба реалізувати, а закріпачений потенціал треба звільнити, - пише науковець. - Україну реалізованих можливостей і вивільненої творчої енергії символізує сонячно-зелено-блакитний прапор Грай-Воля. З фізичної точки зору зелений колір символізує практичну реалізацію потенціалу Сонця і Води. В результаті їх взаємодії народжується Життя. Тобто зелений колір – це не те, що колись відбудеться, а те, що вже є.. Зелений колір на прапорі постіндустріальної України постійно спрямовуватиме нас на творчу дію, реалізацію прихованих потенцій, організованість і професіоналізм. Прапор Грай-Воля творить Життя!».
До речі, з точки зору вексилології прапор Нової Каховки «правильний». Тобто, жовтий колір розташований зверху. А от герб із будьонівкою і шаблею нам давно треба поміняти.
А поки що маємо те, що маємо. Порозумнішаємо – будемо краще жити.
З Днем Державного прапора, громадяни!
