19 серпня відбувся онлайн-круглий стіл на тему “Досвід інклюзії в школах та дитячих садках в Україні. Успіхи та проблеми”. Круглий стіл ініціювала ГО “Взаємодія разом” за підтримки Британської Ради* та при партнерстві Української Асоціації поведінкових аналітиків, Новокаховського відділу освіти та ІРЦ. До круглого столу приєдналися шкільні фахівці Нової Каховки, Берислава, Веселого, Козацького тощо. Що було корисним?
80 фахівців та батьків виявили бажання взяти участь у заході. Для тих, хто з технічних чи особистих причин не зміг приєднатися, буде доступний запис трансляції, посилання на який організатори відправлять зареєстрованим учасникам. Якщо у вас є бажання побачити цей запис, залиште вашу заявку тут.
Кількість дітей з порушенням зростає з року в рік і це світова тенденція. За даними Новокаховського відділу освіти у 2020-21 навчальному році у 48 інклюзивних класах займалося 85 дітей з ООП, у 8 закладах Новокаховської ОТГ. У 2021/22 н.р. вже в 64-х класах будуть надавати освітні послуги 117 дітям з ООП – це 12 закладів громади.
ГО "Взаємодія разом" - тел. 068-033-16-96
Учасники круглого столу в анкетах озвучили проблематику, з якої стикаються асистенти, вчителі та батьки — не вистачає фахівців в регіонах, для того, щоб займатися поведінкою дітей з особливими освітніми проблемами, відсутній досвід співпраці з батьками таких дітей, відсутнє розуміння та досвід, як має працювати асистент, не знають, як реагувати на істерики у дітей, батьків та спеціалістів, як справлятися з булінгом, не знають як оцінювати успішність дітей з ООП в конкретних ситуаціях. В Україні інклюзія тільки розвивається, країнах Західної Європи вона пройшла становлення ще з кінця 70-х років. (Інклюзія — процес включення всіх громадян в соціум - Ред.).
Серед онлайн-спікерів виступили Алла Москалець, президент Української асоціації поведінкових аналітиків з Маріуполя та Світлана Мігульова, співзасновник УАПА та голова ГО “Особливе дитинство” (Дніпро), а також фахівці Новокаховського ІРЦ — Ірина Тітова та Ельміра Назарова, голова ГО “Взаємодія разом” Оксана Гунько.
— Основна проблематика, яку озвучили асистенти вчителя, що в інклюзивних класах діти з особливими освітніми потребами, не проходять період адаптації. Також мало хто враховує психологічний стан батьків, які намагаються справитися зі стресом довжиною в життя. Бо виховання в українському суспільстві дитини з інваліднстю - це виклик для окремої сім'ї, — говорить голова ГО “Взаємодія разом” Оксана Гунько.
Алла Москалець, поведінковий аналітик
Алла Москалець, поведінковий аналітик та Президент Української асоціації поведінкових аналітиків підтвердила цю прогалину в освітньому процесі в інклюзивних класах України:
— Зазвичай учня з особливими освітніми потребами одразу вводять в клас, де сидить 30 дітей. Для таких школярів це велике сенсорне навантаження. Учень потрапляє з сімейної обстановки в гучний простір.Він не вміє поводитися відповідно до шкільних стандартів, бо не мав такого досвіду. Виникає небажана поведінка. У результаті в шкільному колективі виникають конфлікти, і таку дитину знову ховають на індивідуальне навчання. Коло замикається. Дитина з особливими освітніми потребами, яку виключають з колективу, не зможе навчитися поводитися у колективі, будучи виключеною з суспільства. Навчений асистент допомагає адаптуватися учню, враховуючи функцію поведінки. Підготовка до інклюзивного класу відбувається в індивідуальному інтенсивному форматі.
Досвід Світлани Мігульової, мами учня з особливими освітніми потребами, показав, що адаптувати дитину до інклюзивного формату можна за умови спеціального супроводження — навчені асистенти корегували поведінку дитини і допомагали вчителям враховувати особливості дитини.
— Діти з РАС дуже різні, а діти з аутизмом відрізняються один від одного. Успіх інклюзії залежить від мотивації батьків дитини з ООП. І для спеціалістів важливо, щоб вони отримували якісну педагогічну підтримку від ІРЦ та курсів підвищення кваліфікації. Тому що вчителі, які закінчили наші педагогічні університети, не навчалися для роботи з учнями з порушеннями. І це великий виклик і серйозне випробування як для звичайних вчителів, так і дефектологів, які вчаться “начебто” п’ять років і на виході не знають як працювати з дітьми-аутистами. Тому батькам варто виступати помічниками, консультантами і координаторами процесу, бо ніхто не буде напружуватися заради наших дітей, — каже Світлана Мігульова, спеціаліст з поведінкового аналізу, мама дитини з ООП і організатор інклюзії у Дніпропетровську.
Світлана Мігульова, поведінковий аналітик
Світлана Мігульова розповіла про те, як спеціалісти ПТУ реагують на спроби батьків привести студента з особливими освітніми потребами до таких навчальних закладів: “Нам часто ставлять питання про довідки, чого можна такій дитині, а чого ні: “Ви ж зрозумійте — це ПТУ, це обладнання, верстати”, — і я бачу в їх очах страх. І дійсно, дітей з ментальними порушеннями не направиш на якусь складну професійну діяльність. Бо не всі студенти засвоюють професію електрозварювальника. Асистент майстра не внесений до реєстра спеціальностей, і це прогалина в законодавстві, тому ми турбуємо Міністерство освіти України, щоб внесли зміни, щоб цей пробіл не заважав студентам з порушеннями здобувати спеціальну освіту. Хоча на практиці ми протягом року добивалися, щоб студентці училище виділили асистента вчителя для супроводження під час навчання у Дніпропетровську, і вона тепер може навчатися при супроводі асистента вчителя”.
Таких прикладів на круглому столі прозвучало немало. Експерти звернули увагу на те, що дітям потрібен якісний супровід. І це можна налагодити на місцях при активному партнерстві батьків, відділу освіти та спеціалістів.
*Проєкт реалізується за підтримки проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)», що співфінансується Європейським Союзом та Британською Радою в Україні.
