Олена Шторм – психологиня з Херсона. За першою освітою вона журналістка. Крім того, займається літературною творчістю – видала 4 збірки віршів. В останній з них «Сильна жінка іде» наявна і психологічна проза. Ми говоримо з нею про проблеми, з якими звертаються до психолога люди, та про те, як пандемія коронавірусу вплинула на українців.
- У яких випадках переважно до тебе як до психолога звертаються?
- Один з моїх ключових напрямків – вихід з аб’юзивних стосунків (стосунки, в яких одна людина порушує особисті кордони іншої, принижує, допускає жорстокість в спілкуванні та діях з метою придушення волі жертви – прим. ред.). Для психологічної просвіти на цю тему я навіть створила невеличкий ютуб-канал «Токсичні стосунки». До слова, це перший та поки єдиний канал на цю тему українською мовою.
Психологиня Олена Шторм
Звертаються переважно жінки. Гадаю, причина в тому, що суб’єктами аб’юзу суто статистично частіше є чоловіки, а також, можливо, у чоловічої аудиторії, котра постраждала від жінок-аб’юзерів, може бути певна недовіра до жінки-психолога. Загалом ця тема наповнена багатьма упередженнями, тож тут не дивуюся, а просто констатую.
Звертаються також з питань впливу дитячих психотравм на доросле життя, по запитах, пов’язаних із самооцінкою, проблемах у сфері батьківсько-дитячих відносин. Також у мене є досвід по доволі специфічній категорії запитів на тему персонального брендингу, бізнесу, різних форматів публічного позиціювання. Поєднуючи психологію та компетентність у царині медіа, можу собі дозволити роботу по таких запитах теж.
- Як пандемія вплинула на психологічний стан українців?
- Це дуже цікаве питання. Особливо – з огляду на те, що саме з ним була пов’язана тема мого дипломного дослідження, котре збіглося із першим етапом локдауну. Провівши глибоку діагностику 33 осіб по кількох стандартизованих методиках, я виявила доволі цікаві речі. Серед представленої вибірки респондентів виявилося, що найгірше переносять локдаун не представники так званої групи ризику, а матусі малолітніх дітей, котрі минулої весни опинилися у режимі 24/7 зі своїми малюками у зв’язку з тимчасовим закриттям садочків. Щодо типів темпераменту, то найважче цей локдаун дався холерикам та меланхолікам. Люди флегматичного темпераменту найкраще адаптувалися до дистанційної зайнятості та аналогічного навчання дітей. Сангвініки теж показали гарну адаптивність.
- З'явилися запити на «пошук себе»?
- Особисто я такої тенденції не простежила у своїй роботі. Одначе регулярний моніторинг іншомовних джерел на цю тему дає підстави говорити, що в заокеанських колег таких запитів побільшало. Можливо, це пов’язано з тим, що там, в принципі, психологічні послуги є більш популярними і до психологів звертаються із різних приводів, а не лише з запитами на вирішення наболілих проблем. А, можливо, причина у різниці економічного рівня життя. Там, де в пріоритеті пошук ресурсів для виживання, екзистенційні питання здебільшого відходять на задній план.
- Суттєво збільшилась кількість панічних атак і фобій?
- На першому етапі локдауну – так. Нині, за моїми суб’єктивними спостереженнями, ситуація потрохи стабілізується.
- Страх і паніка впливають на загальний імунітет?
- Звісно, адже високий рівень адреналіну й кортизолу в організмі послаблюють його опірність до загроз. Тому тривожність – не найкращий супутник в такі періоди.
- Як думаєш, чого не вистачає нашим людям?
- У таких питаннях усі узагальнення хибні, адже в кожного своя зона внутрішнього дефіциту. Загалом, я б переформатувала питання на те, чого їм таки вистачає. Переконана, наше суспільство має величезний запас психологічної адаптивності, толерантності до невизначеності та здорового авантюризму, котрий допомагає долати негаразди та щоразу шукати нові можливості для покращення свого життя.
