Як покращити стосунки мама-дитина? Світлана Коваль знає відповідь на це питання, бо працює з дітьми більше 20 років і безпосередньо психологом – третій. І допомагає мамам віднайти себе через сприйняття й чутливість до своєї особистості: як краще зрозуміти свою дитину, однаково — чи їй 3 роки, чи 21. У неї дві доньки 11 і 25 років. Світлана займається приватною практикою. До неї приходять жінки, не тільки ті, які пройшли період максималізму і готові чути іншу точку зору — 35+, а й молоді, які прагнуть віднайти свій власний шлях. Novakahovka.city дізнавалася, які питання варто задати собі, щоб між мамою та дитиною більше було довіри? Про це та інші секрети прямою мовою.
Свытлана Коваленко - психолог
Я шукала різні теми для професійного поглиблення. Я - жінка, я - мама, я - дружина, я-людина. Питанням “Яка я мама?” зацікавилась, коли моя старша донька стала підлітком. І в цей період, коли у нас з нею виникали конфлікти, гострі суперечки, я не раз запитувала себе: “Що я зробила не так? Чи можна було по-іншому?” І це спонукало мене до пошуків, заглиблення у тему. Бо і мама мене вчила, і сусіди мене вчили, як треба виховувати. Але чомусь вийшло те, що вийшло — і мені дуже хотілося розібратися.
Про помилки
Я стала поглиблюватися у тему “Що я зробила не так?” І коли почала знаходити відповіді, наші стосунки покращилися. Я не дотримуюся теорії — “мама - подруга”, але ми стали більше розмовляти і більше довіряти одна одній. Наші стосунки стали більш відкритими. Незалежно від того, я раджу їй звертатися до психотерапевта, щоб у неї була можливість виговоритися.
Це корисно, коли у мами є свій психотерапевт, а у дитини — свій. Я іноді не дуже хочу знати багато про свою старшу доньку, бо сильно переживаю за те, як вона справиться з труднощами. Іноді це призводить до того, що починаю забагато давати порад, телефонувати, перепитувати. А коли не знаю подробиць, можу поцікавитися — і цього достатньо. Така віддаленність і в той же час відкритість допомагає легше переносити напруження.
Світлана з молодшою донькою Лізою
Молодші підлітки 10-12 років дуже піддатливі і батьків сприймають більш-менш лояльно. Та згодом — це відмова від усього: не говори, не підходь, не чую, не бачу. Тому я найбільше дивилися в цей бік як мама — що я можу зробити? Чим зарадити?
Про бажання і вибір
Непорозуміння були від того, що я нечасто питала доньку, чого вона хоче. Навіть у банальних речах: що хоче одягнути? Я скоріше припускала, що вона хоче і починала їй говорити: “у цьому ти симпатично виглядаєш”, “у цьому ти не змерзнеш”,” у цьому зручно”. Тобто навіть можливості вибору — наприклад, замерзнути, щоб це стало її власним досвідом, я їй не давала. І така позиція: “Я старша, я краще знаю, у мене досвіду більше”, — це тиснуло на неї. І донька намагалася відстояти свою територію — як їй виглядати, куди ходити і т. д.
І другий крок: розмовляти у спокійному тоні. Бо за криком почути себе і дитину складно. Я довго всім говорила, що не кричу, а голосно розмовляю. Викладацька звичка давала про себе знати - говорити на аудиторію у 30 учнів, щоб чути було в кінці класу. Це заважало в особистому спілкуванні, доводилося себе зупиняти.
Еволюція материнства
Материнству можна навчитися. Можна бути мамою, наскільки гарною — це покаже час, коли дитина вилетить з гнізда. Мені подобається фраза: “Ми зрозуміємо, чи люблять нас діти, коли вони виросли і пішли”. От коли вони не повернулись, тоді розумієш, що зробила щось не так. А до цього часу дуже складно побачити, наскільки я хороша чи адекватна. У материнстві є основна навичка — це висока чутливість до себе. Якщо я не чутлива до себе, не розумію, що мені потрібно, то це потім вистрілить у наступному поколінні. Те, що не доростили батьки, те, що не доростила я в собі, потім відіб'ється на дітях.
Книги, які надихають бути мамою
Не всі готові йти до психолога. Це про страх і сором визнати свою некомпетентність. Існує думка, що жінка за умовчанням вже мама. Та це не завжди так. До мене звернулась жінка, у якої є дитина, але вона прийшла зі своєю мамою. Тому що сильно за неї переживала. Ця жінка опинилася у лещатах — з одного боку потрібно піклуватися про маленьку донечку, з іншого — мама, яка потребує допомоги. У такі ситуації часто потрапляють жінки 35-45-річного віку. Якщо рідна людина кричить всередині себе про допомогу, потрібно звернути увагу на це. І мамі, як особистості, варто навчитися відчувати внутрішній стан, шукати в собі опору.
Найскладніше старшим підліткам. Розмовна терапія краще працює з підлітками, яким більше 14-16. Найчастіше їх не чують дорослі і не розуміють. Приходять і з дошкільнятами — ми танцюємо, співаємо, робимо акробатичні вправи, вирізаємо та ліпимо.
Що батьки мають вкласти у стосунках з дітьми? Найголовніше — це вибудувати довіру. Часто на прийомі я чую від дівчат та жінок: “Я не можу про це розповісти мамі”. І відповідаю: “А ви можете й не розповідати всі факти. Достатньо довіритися переживаннями, просто скажіть: “Мамо, мені зараз погано, важкий період. Посиди зі мною, послухай мене”. Це найголовніше — довірити власні переживання. Деякі полегшено зітхають, що не потрібно усі подробиці пояснювати. Забігаючи вперед, хочу звернути увагу мам, коли дитина вам відкривається, утримайтеся від критики, моралізаторства, непроханих порад. Як відновити довіру або будувати — можна дізнатися у моєму проекті для мам або на консультації.
Бути мамою — це не робота
Це щоденна праця і зусилля. Бути мамою — це ще про любов і бажання знаходити спільну мову зі своєю дитиною. Якщо я не вкладаюся і не працюю, то щастя та любов розпадеться.
Теми, з якими доводилось працювати. Дитячі страхи, тривожність — наприклад, коли дитина боїться спати сама. Або про вибір — подобаються двоє хлопців чи підліток не знає, куди вступати. Бувають й складні випадки — депресивні епізоди, дистанціювання від батьків, втечі, самоушкоджуюча поведінка. Для вирішення складних питань за потреби співпрацюю з психіатром. Зверталися й батьки прийомних дітей. Частина запитів — про довіру. Також були проблеми з навчанням. Коли мама впевнена, що дитина лінива, а причина була зовсім інша. Або так — у класі вчитися не хотів, а на дистанційному навчанні почав краще займатися. Чи адаптація до 5-го класу, коли мама сильно хвилювалася, а дитині треба було більше часу на адаптацію, ніж іншим.
Люблю працювати з групою. Групова робота — це кілька точок взаємодії. При індивідуальній консультації — одна точка, а в групі — їх кілька. І за один прийом з'являється можливість побачити картину свого життя багатовимірно. Але не всі погоджується на такий формат. Багато страхів, багато побоювань показатися не такою, як хочеться. Проте головне у професійній роботі — безоціночність, без зайвих порад, без осуду. Ми всі різні, у кожного свій досвід — і це потрібно враховувати.
Погляди яких психологів та психотерапевтів розділяю — Людмили Петрановської, Вайолет Оклендер, Дональда Віннікота і одеситки Анастасії Колеснікової, мого куратора у навчанні. Мені імпонують її особистісні якості, такі як чутливість до потреб іншого, допитливість, уважність до запитань кожного.
Світлана працює з емоціями мам
Кожному — по мамі
Кожній дитині підходить своя мама. Іншої не дано. І можливо, саме цій дитині потрібна саме ця мама. І звідки хто знає, яка мама гарна чи погана? А на дитячому майданчику відбувається саме це: оцінка і непрохана порада, зі своєї точки зору, досвіду.
Татусі, безумовно, відіграють важливу роль у сімейних стосунках. Якщо тато не підтримує маму, то мама розсиплеться. Звичайно жінка не меркантильна особа, якій потрібні від чоловіка лише гроші. Їй потрібно тепло і підтримка. Бо саме жінка несе увесь тягар взаємодії з оточуючими, ті ж самі батьківські збори, на які чоловіки, як правило, не ходять. А там потрібно і вислухати, і прийняти іншу точку зору, і за себе постояти, і дитину захистити, і навіть — тата, пояснивши, чому він не зміг прийти. На все це потрібні сили. Тому, якщо тато не дає підтримки, то мамі складно. Бо мамі ще важливо, як влаштований внутрішній світ дитини. Саме їй потрібно повсякчас добирати ключики до дитини, а якщо дітей кілька?
Мамі важливо розбиратися у стратегіях виховання. Це допоможе зорієнтуватися у тому, які гуртки, скільки, які секції чи факультативи потрібно організувати саме цій дитині. Тобто потрібно збудувати глобальний план, а потім, як на ниточку, нанизувати деталі, формуючи особистість дитини. Саме зараз, у вересні, я організовую проект «Бути мамою» і запрошую жінок будь-якого віку розібратися у стосунках мама — дитина. Це проект із 6 модулів, під час яких ми будемо розбиратися очно в групі та відпрацьовувати стосунки з дитиною через свій стан. Це буде повне занурення під час роботи в групі, тому важливо приділити цьому час - а це від 3 до 5 годин. Бо повертаючись у звичні обставини, ми не помічаємо як поводимось стереотипно, що саме нам заважає, що є перепоною в нас самих у спілкуванні з дитиною. А в групі буде можливість це відчути.
Проект "Бути мамою" - набір триває
Чому мене навчили мої діти?
Про хоробрість і самовладання. Старша донька Ольга вчила мене бути хоробрішою, відвертішою. Вона за словом у кишеню не полізе і не дасть себе образити. При цьому нечемності в її поведінці немає. Вона спочатку каже, потім буде ходити, просити, настійливо вмовляти і відстоювати своє. А молодша Ліза вчить самовладанню. Вона рідко виходить з себе. Навіть коли я занадто емоційна — вона буде слухати, оцінювати ситуацію, чекати як відреагувати.
Мої улюблені види відпочинку. Малюю картини по номерах, займаюсь шиттям, створюю власноруч різні цікавинки для оселі, люблю прогулянки, коли можна просто поспілкуватися. Корисно подивися навколо себе: є не тільки робота, а й люди з різними інтересами.
Світлану Коваль можна знайти у Фейсбук Светлана Коваль | Facebook або записатися на консультацію за телефоном: 066-542-64-54
