Мустафа Джемілєв одружився на засланні

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 13.11.2018 15:04
  • 0

Жителька Нової Каховки Лідія Іванова замолоду жила з сім'єю в Якутії. Там і познайомилася із ще молодим радянським дисидентом Мустафою Джемілєвим. Нині він відомий політик і правозахисник. Сьогодні йому виповнюється 75 років.

– У 1972-му році мій чоловік поїхав до брата в селище Зирянка на Колимі, – розповіла NovaKahovka.City Лідія Олександрівна. – Той запропонував залишитися на заробітки. Тоді життя в Новій Каховці було не дуже заможним, зарплати маленькі, і ми погодилися туди переїхати разом з синами 12 і 6 років. Спочатку я працювала в гуртожитку комендантом. Потім перейшла в управління річкового порту інженером з підготовки кадрів.  

Кримський татарин

У будівлі управління перебував відділ КДБ, займав три кімнати. Якось в один з днів 1979 року до відділу кадрів зайшов кадебіст і попередив, що завтра прийде найматися на роботу чоловік на прізвище Джемілєв. Він спецпоселенець. Мовляв, прийміть його спокійно, сильно не розпитуйте. У селищі вже був один засланець – євангеліст, який раніше 6 років сидів у Збур'ївці на Херсонщині, говорив, що посадили за віру.

– І ось прийшов Мустафа – маленький, худенький, – продовжує Лідія Іванова. – Інспектор Раїса почала записувати його дані. Сказав, що по батькові у них не називають. Коли запитала про національність, він говорить: «Я дуже вас прошу записати: кримський татарин». Ми перезирнулися: мовляв, що за фокуси? У нас половина працівників порту татари – волзькі, казанські, ще якісь. А що за кримські?

Місцем народження засланець назвав Кримську АРСР.

– Яка ще АРСР? – обурилася інспектор.

– До війни була, – підтвердила Лідія Олександрівна.

Запитала, на який термін його заслали.

– У мене був вибір, – відповів Мустафа. – Або 4 роки заслання, або рік і 8 місяців «кам'яного мішка».

Так називали одиночну камеру.

– І для чого це вам? – запитала Іванова. – Тут ви будете вільно жити, працювати. Ми ж тут живемо.

Він різко повернувся:

– Ви вважаєте це нормальним життям?

Звичайно, в порівнянні з тодішньої України в Якутії люди жили краще. Адже заробітки були набагато вище. Селище, як центр Верхньоколимсого району, мав статус першої категорії. Продуктами і товарами забезпечувався на рівні Москви.

Мустафа Джемілєв на засланні. 1979 рік Із архіву М. Джемілєва

Ревнощі і відплата

Джемілєва поселили в гуртожиток, в кімнату, де раніше жили Іванови. Вони щойно отримали квартиру в новому будинку навпроти. Зі свого вікна часто бачили за північ приглушене світло в його вікні. Коли проходили повз гуртожиток, чули стукіт друкарської машинки.

Мустафа працював на кисневої станції. Іванови з ним практично не спілкувалися. Бо спілкування з засланим означало б підставити свою сім'ю. Джемілєв поводився тихо, завжди був спокійний, витриманий. Його люди поважали, хоча він тримався від всіх осторонь. У всякому разі, ніхто не говорив, щоб він з кимось товаришував або на риболовлю їздив.

– Поруч з нами жила сім'я татар Шарафутдинових, – згадує Лідія Олександрівна. – У них був син, який їздив на материк і привіз молоду дружину. Мустафа з ними спілкувався. Раптом в газеті «Радянська Колима» з'явилася розгромна стаття про нього. Мовляв, який поганий Джемілєв. Інститут не закінчив, 14 років провів у в'язницях, порушує закони, не хоче жити за соціалістичними правилам тощо. Написав нібито старший Шарафутдинов. Так він по-російськи говорив абияк. Ми зрозуміли, що Джемілєва просто підставили. Потім дізналися, що якось Мустафа йшов з магазину і поговорив з невісткою Шарафутдинова. Її чоловік приревнував і сильно побив, волосся на голові вирвав. Приїхали її батьки і забрали. Ми все цією статтею обурювалися, бо зрозуміли, що це написали кадебісти.

Але розв'язка цієї історії була ще трагічніше. Через деякий час сина Шарафутдинова застрелив місцевий рибалка за те, що той патрав його сіті.

«Чого ви біснуєтеся?»

Після цього скандалу до Мустафи приїхала з Узбекистану молода жінка на ім'я Сафінар. Вони розписалися. Це був другий шлюб для обох. Коли у них народилася дочка, поздоровлення йшли з усіх республік і з-за кордону.

– Я чула, що він досконало знав 5 мов, – каже Л. Іванова. – Моя подруга Алла якось розповіла: «Сьогодні шукали знавця англійської мови. Джемілєв замовив телефонну розмову з Америкою. Треба, щоб хтось підслухав і розказав кадебістам, про що він там з ними говорить». Взяли вчительку англійської мови зі школи, але вона толком нічого не зрозуміла.

Після народження дочки Джемілєв просив у начальника порту, щоб його родині дали кімнату в бараку. Але йому відмовили.

– Мустафа, ну чого це біснуєтесь, вгамуєтеся вже, – сказав начальник. – Якщо так себе будете поводити, то ніколи не потрапите в Крим.

– Якщо не я або мої діти, але діти моїх дітей все одно повернуться до Криму, – відрізав Джемілєв.

Партквиток для онуків

Взимку 1983 року Джемілєва поїхали, оскільки у Мустафи вийшов термін заслання.

А Іванові прожили на Колимі до 1989 року. Спогади про цей період у Лідії Олександрівни дуже яскраві.

– У відділ кадрів часто приходили листи від колишніх зеків з проханням підтвердити стаж, – каже вона. – Я займалася цими справами. Коли побачила, скільки пройшло через селище засуджених, то у мене ставлення до радянської влади різко змінилося. Важко було допрацьовувати на Колимі. Як тільки повернулися з чоловіком в Нову Каховку, відразу вийшли з партії. А коли вимагали здати партквиток, я сказала: «Не здам. Залишу дітям і онукам, щоб ніколи в вашу партію не вступали».

У роки незалежності України Іванові часто їздили в Крим відпочивати – в селище Верхоріччя до знайомих по Зирянці. Коли Росія анексувала півострів, кримчани були в ейфорії, бігали на референдум. Лідія Олександрівна якось сказала їм: «Вас зазомбували». Одна знайома досі не може її пробачити.

На чолі протесту проти анексії Росією Криму Avdet.org

Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 року у селі Ай-Серез у Криму. За свої політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий. Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі 1979—1982 роках був у засланні в Якутії. Всесвітньо відомий правозахисник, один з засновників та член Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Після проголошення незалежності України Джемілєв став активним політиком. Народний депутат України III-VIII скликань, автор кількох десятків законопроектів, колишній голова Меджлісу кримськотатарського народу (1991—2013), член комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Довгий час очолював Меджліс кримсько-татарського народу. Під час Кримської кризи Джемілєв займав позицію недоторканності кордонів України й не визнав референдум. Росія заочно засудила його «за терористичну діяльність».

 

Коментарі:

Останні новини