Чому добровольці не можуть проголосувати

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 21.04.2019 17:48
  • 0

Бійці добровольчих підрозділів, які знаходяться в зоні проведення операції об’єднаних сил, не можуть проголосувати на виборах. Про це NovaKahovka.City розповів новокаховчанин Олександр Пилипенко. Він служив водієм у парамедиків, прикріплених до 1-ої штурмової роти ДУК «Правий сектор». З січня перейшов у інший підрозділ. Нині в екіпажі Оксани Рубан.

– Для того, щоб проголосувати, треба приїхати додому, взяти відкріплення. – каже Олександр Іванович. – Це 800 км в один бік. Треба втратити два дні. А я невиїзний – мене ніким замінити.

Виборчі дільниці в зоні ООС є, але на них голосують військовослужбовці Збройних сил України. А також ті добровольці, які проживають у даній місцевості.

– Отаке ставлення держави до добровольців, продовжує О. Пилипенко. – У нас же статусу учасників бойових дій нема, тому і нас ніби нема. Хоча ми тут є.

Пилипенко пішов добровольцем на Донбас восени 1917 року, щойно відзначив 60-річчя і вийшов на пенсію. Потрапив під Авдіївку. Тепер поряд з ним вже понад майже рік син Іван. Теж служить водієм, тільки в іншому підрозділі. Олександр Іванович став волонтером одним із перших у місті – як тільки почалися бойові дії на Донбасі. У зону АТО виїжджав понад 50 разів. Збирав і возив у добробати та в підрозділи ВСУ одяг і взуття, військове спорядження, продукти, медикаменти тощо. Також у своїй приватній друкарні виготовляв військові посібники та карти для офіцерів і бійців.

ОЛександр Пилипенко з побратимами Фейсбук

– У будь-якому разі після цих виборів хочеться перемін, – каже доброволець. – А переміни роблять молоді – так світ влаштований. Треба все міняти. Звісно, комусь страшно. Але я вірю, що буде все нормально. Якби не вірив, то тут би не був.

Він іноді думає: навіщо тут сидіти? Але потім переборює себе: треба комусь на чергування заступати. Та й втрати побратимів тримають незримими узами. Сьогодні ворожий снайпер в районі Попасної тяжко поранив 21-річного бійця. Відправили до шпиталю.

– 21 рік хлопчику! – бідкається Олександр Іванович. – Іще ні сім’ї, ні дітей… Слава Богу, живий лишився. Тут щосекунди може бути таке. Ну як виїхати? Наш екіпаж – два парамедика і я.

Хоча він вважає, що все-такі у добровольців є своя перевага – вони не беруть участі в армійському ідіотизмі. А з іншого боку, все це неправильно… Був би закон про добровольців, усе було б по-іншому.

– Але такий закон не приймають, – зауважує доброволець. – Потихенько нас витісняють, виживають, знищують… Не знаю, що з нами буде після виборів. Цілком можливо, що прийдуть і руки скрутять. Ми і до цього готові. Але живим я не дамся… На фронті мені спокійніше. А як на гражданці чинитимуть з патріотами – це ще питання.

Але все-таки Олександр Іванович не втрачає оптимізму:

– Незважаючи на те, що іде війна і гинуть наші люди, треба думати навіть не за кого  голосувати, а як жити далі. Ми ж не хочемо, що нас розтоптали.

На фоту вгорі: Олександр Пилипенко з сином Іваном

Коментарі:

Останні новини