У селищі Дніпряни (колишні Британи) на території Новокаховської міської ради під час Другої світової війни діяла підпільна організація «Малий Бритий Яр». Її організував Гаврило Ярошенко.
Село Британи німці захопили 8 вересня 1941 року. З перших днів проти місцевого населення був розпочатий повномасштабний терор: будь-яке порушення встановлених окупантами законів каралося розстрілом. Здавалося, що всі жителі окупованих територій змирилися з таким становищем, адже протидіяти озброєній армії прості селяни не мали ні можливостей, ні засобів. І саме в такі скрутні моменти з’являється той, хто готовий ціною власного життя хоч на одну хвилину приблизити день Перемоги.
Підпільники складали присягу
Наприкінці 1941 року місцевий житель Гаврило Іванович Ярошенко організовує підпільну організацію «Малий Бритий Яр». До її складу увійшло близько 40 місцевих жителів. Вони жадали протидіяти окупантам у тилу. Багатьом з них не виповнилось і 15-16 років. Це були звичайні робітники: Ірина Ярошенко, Василь та Олена Масюткіни, Анна та Микола Коняшини, Тимофій Черняк, Валентина Мудрицька, вчителька Лідія Подвойська, учні-старшокласники Павло Максименко, Микола Оробченко, листоноша Віра Межевич із своїм 14-річним сином Вальтером та інші.
Кожен підпільник складав присягу, в якій обіцяв віддати життя в боротьбі з ворогом. Текст присяги та документи організації керівник Ярошенко Г.І. ховав в піску на краю селища. Ризик був настільки великим, що життя кожного учасника могло обірватися в будь-яку мить. У 1944 році ці документи знайшли місцеві жителі.
Підірвали ворожий склад
Діяльність «Малого Бритого Яру» була спрямована на допомогу місцевому населенню та запеклу боротьбу з ворогом. Підпільники розповсюджували листівки написані від руки на аркушах шкільних зошитів, в яких інформували місцеве населення про зведення радянського Інформбюро про ситуацію на фронті. Коли заготовлений хліб загарбники хотіли відправити у Німеччину, залишаючи місцевих жителів без засобів для існування, підпільники спалили скирту зібраного врожаю. Цей жест дав зрозуміти окупантам, що місцеві жителі готові голодувати, але не віддати ворогу жодної зернини.
Підпільники підірвали ворожий склад в селі Подо-Калинівка, різали зв’язкові проводи, збирали розвіддані. Особливим напрямком діяльності «Малого Бритого Яру» було звільнення 50 військовополонених із концтабору в Козачих Лагерях, більшість із яких стали до лав організації. Планувався розгром сільської управи та німецької комендатури. Але в групі підпільників виявився зрадник, який доніс коменданту про підготовку розгрому.
Нагороджені посмертно
У ніч з 26 на 27 травня 1942 року 10 найактивніших членів групи разом з керівником були заарештовані і після жорстоких тортур 7 червня 1942 року їх розстріляли під Каховкою. Керівника Гаврила Ярошенка окупанти стратили на площі в Британах. Шість місяців підпільної діяльності групи «Малий Бритий Яр» стали важливою частиною історії руху опору загарбникам.
Після закінчення війни вдячні жителі селища поховали всіх підпільників в братській могилі на центральній площі Дніпрян. У 1965 році до 20-річчя з Дня Перемоги на братській могилі був урочисто відкритий пам’ятник, загальною висотою 4,7 м. Монумент уявляє собою скульптурну композицію: уклінного воїна і молодої жінки, які схилили голови в скорботному мовчанні. У 1967 році членів Дніпрянського підпілля посмертно нагородили медалями «За відвагу» і «За бойові заслуги».
Іменами героїв названі вулиці
– Жителі Дніпрян свято бережуть пам’ять про наших звитяжних земляків, – розповіла NovaKahovka.City учитель історії Дніпрянської середньої школи, депутат Новокаховської міської ради Тетяна Ракша, яка багато років займалася дослідженням діяльності організації «Малий Бритий Яр». – Адже тут живуть їхні нащадки. Історією діяльності підпільників займалася ще моя мама, я продовжила її справу. Під керівництвом учителів нашої школи учні писали наукові роботи, збирали розповіді про підпільників. Неподалік від нас живе син Гаврила Ярошенка Станіслав. Я була знайома із вчителькою з військової підготовки Валентиною Мудрицькою (вона до нас приїхала із Чигирина), яка вціліла, бо була не дуже відомою в підпіллі. Після звільнення нашої території долі колишніх підпільників склалися по-різному: хтось загинув на фронті, когось послали у штрафбат, оскільки вони перебували на окупованій території. Іменами героїв названі вулиці у селищі. Про них ми розповідаємо новим поколінням, щоб не забували, якою ціною дісталася нашому народу Велика Перемога.
