Нова Каховка вже рік під окупацією. Місто було захоплено в перші дні війни. Як себе почувають люди, що живуть на окупованих територіях? Про що вони мріють, на що сподіваються? Про це дізнавалась NovaKahоvka.City.
"Головне – не хворіти"
У цілому жителі почали ставитися до окупації ніби до певною норми. Тобто, розмови між собою за рік припинили бути емоційними. Усі просто "живуть":
"Живемо, але нічого не чекаємо. Чекаємо закінчення війни, – розповідає місцева жінка, – я вже пенсіонерка, мої родичі живуть, займаючись своїми справами. Сидять удома. Дехто поїхав. Двоє сусідів поблизу на самому початку війни перелякано поїхали, навіть без речей. А тепер сумують за домом. Нам же тут, як зазвичай, треба жити, займатися своїми справами. Головне, не хворіти".
Окупація для новокаховчан почалася із черг під аптеками і магазинами
"Росія нас відкинула у минуле"
Більшість пенсіонерів не здивувати вимкненнями світла, чергами, проблемами з грошовим обігом. Мовляв, усе це вже було у 1990-ті. Але дехто каже:
"Росія за рік нас відкинула у минуле. Я встановила собі на телефон "Дію", мала там документи, ковідні сертифікати. Уже давно звикла платити безготівково. Їздила з легкістю до доньки за кордон, у Євросоюз. Зараз такого вже нема. Дожилися до того, що змушені згадувати й цінувати такі дрібниці, як гарний інтернет. Чи, наприклад, банківське відділення для здійснення міжнародних грошових переказів".
Афіша на паркані в Новій Каховці
Усі хочуть миру
Більш молоді новокаховчани відносно так само розділяють думки щодо окупації:
"Бажаємо, аби війна скінчилася. Тоді можна буде нормально працювати, відпочивати. А не як зараз, усе в авралі. Набридли вибухи й російські військові в магазинах. Так, як зараз, не може відбуватися вічно. Поки чекаємо, що буде відбуватися далі".
Жити одним днем
Дехто зі співрозмовників зізнається, що навчився жити одним днем:
"За цей рік навчився цінувати те, що є. Ніхто не знає, коли закінчиться війна. Ніхто не знає, що і на коли планувати. Намагаюся жити одним днем і не жалкувати, наскільки це зараз можливо".
Люди почуваються розгублено і самотньо
Страх за майбутнє
Деякі місцеві задумуються щодо майбутніх подій:
"Щодо людей, які проживають поруч зі мною - настрої тривожні. Всі бояться перспективи вуличних боїв всередині міста. Через це містяни знову виїжджають з міста. Але люди мають надію вижити".
У майбутньому всі хочуть миру, проте певності та конкретики місцеві жителі не мають:
"Намагаємося зібрати фінансову подушку, аби в разі чого виїхати через Крим. Сподіваємося, це не знадобиться".
Ціни злетіли, починається дефіцит
Також новокаховчани розповідають:
"Люди наразі мовчки отримують гуманітарку від орків і по 10 тисяч рублів соціальної виплати. Основна мета – просто вижити. У декого поступово здають нерви, і мені, як вимушеному психологу-аматору, доводиться цих людей морально підтримувати як тільки можна. Також у людей присутній страх за своє майно, бо окупанти тим чи іншим чином змушують людей брати російські паспорти. Їм байдуже, аби картинка була для керівництва. Історія з "керуванням" цін закінчилася провалом, ціни злетіли і вже потроху виникає дефіцит".
Черга до супермаркету "Симпатик"
За місце у черзі
Кореспондент NovaKahоvka.City розповідає:
"Рік тому, біля церкви роздавали молоко від фермерів. На самому початку війни. Проте люди, переважно пенсіонери, почали сваритися, битися за місце в черзі. Да так сильно сварилися, що відламали ворота церкви. Здається, приблизно так пенсіонери й нині стоять за російськими виплатами і гумнаборами. Така поведінка виглядає не дуже пристойною. При тому, що зараз пенсіонери отримують аж дві пенсії – українську й російську. І ця поведінка дається взнаки під час війни – нам усім слід над цим задуматися…"
