Літературна географія України налічує багато відомих міст. Мова йде передусім про міста з історією, як Київ, Львів, Херсон, Одеса. Журналіст Novakahovka.city знайшов описи, якою постає Нова Каховка на сторінках літературних творів.
Альтанка у Новій Каховці
Як відомо, Нова Каховка — місто молоде. Його було засновано у 1952 році, як містечко гідробудівників, одночасно з будівництвом Каховської ГЕС. Зважаючи на практику тогочасної радянської влади, таку масштабну подію “всесоюзного будівництва” вартувало висвітлювати у художніх творах, фільмах, як ілюстрацію щасливого життя.
Новокаховська ГЕС
Земснаряди і машини –
Все гриміло і гуло…
Йшли щоднини до вершини –
Це було, було, було !…
Зігрівались дні піснями,
Усміхався рідних плес,
І засяяла вогнями
Навкруги Каховська ГЕС.
(Новокаховська поетеса Вікторія Смолій)
На щастя, прекрасна природа плавнів, Дніпра багато в чому сприяли письменникам. Найбільш епохальним твором про будівництво є по праву “Поема про море” (1958) Олександра Довженка.
Кадр з фільму, “Поема про море” (1958)
Власне, фільм знімали після смерті Олександра Довженка. Доопрацюванням сценарію та режисером фільму стала його дружина — Юлія Солнцева. Фільм розповідає як про героїчні трудові подвиги простих людей, так і про трагедію простих селян, чиї домівки і земля навіки пішли під воду.
Ще один класик української радянської літератури Павло Загребельний починав свою письменницьку кар’єру на березі Дніпра.
Його збірка “Каховські оповідання” вийшла друком у 1953 році. Вміщувала вона дванадцять творів. Але сучасники відмічали їх нарисовість, подібну більше до публіцистики, аніж до красного письменства. Детальніше про “Каховські оповідання” ми вже писали тут.
Олесь Гончар — співець українського Півдня, не оминув у своїх творах молодого і (на той час) сучасного міста. Згадки про Нову Каховку знаходимо у його романі в новелах “Тронка” (1963).
Український письменник Олесь Гончар
“Завершенням їхньої екскурсії була Нова Каховка, славетне молоде місто з могутньою греблею гідростанції, з роздольним гоголівським Дніпром, з велетнями платанами, що розкинули впродовж берега високі свої шатра. Тут такою свіжістю віє на тебе, бо з-під коріння платанів весь час то меншими, то більшими цівками бринить, струмує джерельна, безліч ключів б'є, чистих, різнотонних, що зливаються в єдину, тиху й співучу музику води. А та дорога, якою вони їхали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки кілометрів обсаджений мальвами-рожами! Збожеволіти можна було від тієї краси! Від самого Ново-Троїцька й до Каховки квітують і квітують вони, цупкі та високі,— білим цвітом! рожевим! червоним! жовтим! — не бояться ні спеки, ні гарячих сухих вітрів, що налітають та шарпають їх весь час…”
На основі повісті Олеся Гончара "Бригантина".1979 року на київській кіностудії імені Олександра Довженка був знятий фільм "Смужка нескошених диких квітів". Матеріал для повісті Олесь Терентійович взяв із життя неповнолітніх правопорушників, які виховувалися у Корсунському спецінтернаті. Відомий письменник приїжджав у Корсунку, розмовляв із жителями, працівниками і вихованцями інтернату.
У популярній культурі теж відображена Нова Каховка. Так, про неї згадують у пісні “Наше літо” гурту Валентин Стрикало.
Також молодому місту присвячували поетичні рядки поети Херсонщини. Серед них - Анатолій Бахута, Вікторія Смолій, Валерій Кулик, Олександр Гунько та інші.
Лихоліття окупації скоріше за все ще не один раз зринатиме у майбутніх, ще не написаних літературних творах. Тож у наших руках — створити правдивий образ рідного міста.
МІСТО
На вулицях слів і очей,
На площах розлук і пробачень
Це місто крізь небо тече,
Хоча ми цього і не бачим.
Це місто крізь поклик летить
В платанів знетямлені крони.
І вічність втискає у мить,
І тишею зважує дзвони.
І в променях снів золотих
Застигне печаттю молитви.
…Це місто не мертвих, а тих,
Кому ще належить ожити.
(Олександр Гунько)
У мережі також можна знайти пісню у виконанні новокаховчанки, слова якої торкнуться серця кожного мешканця, якому довелося виїхати з рідного міста.
