Уже рік 17-річна Вікторія Панченко з Нової Каховки на Херсонщині живе як переселенка разом з батьками в Німеччині. Дівчині з сім’єю вдалося виїхати з окупованої території Херсонщини через півтора місяці окупації. Її рідне місто досі залишається під контролем російських військових і зазнало підтоплення після руйнування окупантами Каховської ГЕС. Про свою історію дівчина розповіла Радіо Свобода.
Продовжила справу сестри
Дівчина торік закінчила з золотою медаллю Новокаховську школу №1 ім. О. П. Довженка (нині — ліцей). З дитинства мріяла очистити Дніпро. Річка постійно “цвіте”, часто пахне гниллю. Школярка розробила проєкт, який приніс їй перемоги у численних конкурсах, зокрема, бронзову медаль Олімпіади геніїв у США , нагороди на шоу талантів у Польщі, Хорватії, Тунісі. Українка довела, що річкову воду можна очищувати за допомогою конструкцій з очерету та рогози. Її ідею вже хотіли втілювати на Київщині, але завадила велика війна. Тож нині Вікторія шукає інвесторів, щоб вийти з розробкою на ринок. І тепер, переконана, внаслідок руйнування гідроелектростанції її ідея як ніколи на часі.
Родина Панченків
«Цей проєкт ще 5 років тому починала її старша сестра Вероніка, — розповіла NovaKahovka.City директорка ліцею Олена Зуйко. — Але Вікторія його значно доповнила. Їй допомагали насамперед батьки і шкільна вчителька Оксана Анатоліївна Карленко. Консультантом у був начальник управління Каховського магістрального каналу Юрій Іванович Ващенко. Він сам розробляв цю тему багато років, навіть мав публікацію в журналі, але ніхто всерйоз цим не зацікавився. А от проєкт школярки вдалося розкрутити через Малу академію наук».
Пристрій для природного очищення річкової води за допомогою очерету
Панченки живуть у місті Кассель у центральній частині Німеччини. Старша дочка Вероніка перебуває у Франції. Вікторія торік вдало склала мультипредметний тест і вступила до Національного університету біоресурсів і природокористування України. Весь рік дівчина навчалася дистанційно і закінчила перший курс за спеціальністю громадське здоров’я. Водночас вона також захоплюється екологією і розвиває власний проєкт.
Спогади про окупацію
«Для мене це була звичайна ніч, я готувалася вранці піти у школу, але десь о четвертій годині ранку мене просто скинуло з ліжка ударною хвилею. Я подивилася у вікно, там побачила помаранчеву заграву і пішла в коридор шукати батьків. Навіть не пішла, а поповзла», – так розпочалося повномасштабне вторгнення для тоді ще школярки Вікторії Панченко.
Уже за декілька годин російські військові заїхали у Нову Каховку. Вікторія бачила на міських камерах відеоспостереження, як танки та БТРи рухаються її рідними вулицями:
«Тоді я дивилася на одну з камер і помітила, що там проїжджає російський танк з прапором СРСР. Я зробила відео цього моменту, надіслала знайомій, вона його опублікувала – і далі воно більше розлетілося. Потім ми вже побачили його на телебаченні – як відео з пісні «Байрактар».
В окупованому місті з новин Вікторія також дізналася, що їй не доведеться складати державну підсумкову атестацію у школі та зовнішнє незалежне оцінювання. А її вступ у вищий навчальний заклад відбуватиметься за результатами мультипредметного тесту.
Під обстрілами та в оточенні військових РФ Панченки пробули майже півтора місяця. Тоді вирішили виїжджати. Вікторія пригадує: рішення було спонтанним. Усе, що їй вдалося взяти з собою – декілька речей та ноутбук. Сім’я виїжджала власною автівкою, але місця там майже не було – вони підібрали незнайомих одномістян, які теж хотіли покинути окуповану територію.
Десяток російських блокпостів, перевірки і майже день у дорозі – щоб виїхати з Херсонської області у сусідню Миколаївську. Вже на вільній території усіх пасажирів здивував батько Вікторії, йому вдалося вивезти маленький український прапорець, який чоловік заховав у підлозі авто.
Велика екологічна катастрофа
«Мене розбудила мама і сказала, що Каховську ГЕС підірвали. Насправді, як кажуть містяни, в новокаховчан було два страхи. Це – війна і підрив Каховської ГЕС. Коли ми їздили на рожеві озера (на Херсонщині – ред.), там були всюди таблички «Обережно, протитанкові міни». Тобто відчувалася близькість до війни, починаючи з 2014 року. У школах на уроках основ здоров’я, потім захисту вітчизни нас готували, які інструкції у разі підриву ГЕС, що буде. Але ці прогнози не справдилися і ситуація виявилася зовсім іншою», – розповідає Вікторія Панченко.
Вікторія Панченко на березі Дніпра в Новій Каховці
Уже за декілька годин у соцмережах дівчина побачила, як повністю під воду пішли місця, де вона провела дитинство: міський стадіон, зоопарк, кінотеатр, парк і набережна.
«Це велика екологічна катастрофа зараз. Я читала роботи науковців, що вони думають з цього приводу, що буде далі з територією, яка була затоплена Каховською ГЕС. Зараз питання, коли вода вже відійде в русло, які рослини заповнять цю нішу. Швидше за все, інші інвазійні рослини (становлять загрозу для флори, фауни певних екосистем, а також спричиняють загибель місцевих видів – ред.), а не очерет, який я використовувала у своєму проєкті», – підсумовує дівчина.
Вікторія досліджує Дніпро
Нині Вікторія Панченко шукає інвесторів, щоб реалізувати свій проєкт з очищення водойм природним способом. Дівчина каже: зараз він як ніколи актуальний в Україні, зокрема, на її рідній Херсонщині. Своє майбутнє Вікторія бачить на Батьківщині та щиро вірить, що зовсім скоро зможе повернутися додому:
«У мене лишаються в Новій Каховці мої бабусі і дідусь. Перше, що я зробила би – обійняла їх».
