Сьогодні міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день архітектури. Він був установлений в 1985 році у перший понеділок жовтня Міжнародним союзом архітекторів, що виник в 1946 році, після Другої світової війни, коли потрібно було піднімати з руїн міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам'ятники архітектури.
Нині, як ніколи, ці проблеми є і будуть ще довго актуальними для України. Адже після війни ми роками будемо відновлювати наші міста і села. І тут важливо вивчати історичний досвід, аби не повторити помилок наших предтеч.
В’їдливий критик і полум’яний ініціатор
Минулого тижня архітекторки з Нової Каховки Тетяна і Ліза Євсєєви провели у Львові цікавий захід на тему “Архітектор Олександр Довженко. Урбаністичний ентузіазм українського режисера, або Як побудувати місто мрії”. На заході у Львівському муніципальному мистецькому центрі побували місцеві архітектори та студенти.
Як відомо, видатний український кінорежисер Олександр Довженко присвятив останні роки свуого життя будівництву Каховської ГЕС та Нової Каховки. І там він був не лише як сценарист свого майбутнього фільму “Поема про море”. Його щоденники сповнені рефлексій на процеси відбудови повоєнної країни. Проте він не тільки в’їдливий критик, але й полум’яний ініціатор багатьох рішень, що були втілені при будівництві громадських будівель і всієї історичної частини міста. Також були почуті його ідеї по оздобленню архітектурних споруд греблі та шлюзу.
Перші вулиці Нової Каховки
Для оформлення Каховського водосховища він пропонує величні статуї Князя Святослава, Богдана Хмельницького, пам’ятники Леніну і Сталіну, кінні статуї Фрунзе, Будьонного і Котовського на високому березі Каховки, для комплексу споруд гідростанції – дві запорозькі чайки на воротах і баштах шлюзу, фризи із «скіфськими бабами» в барельєфах шлюзу, «..як будівельний матеріал, ввести шкло і золото, барельєфи будівників видатних, плани каналу в камні… стіни в шлюзі, в перемичці вкрити іменами десятків тисяч будівельників».
Похмурий і нецікавий фільм
Довженко був ініціатором оздоблення будівель архітектурними візерунками — так званими кам'яними вишиванками. Саме після його листа до Академії архітектури УРСР в Нову Каховки прислали групу архітекторів на чолі з Григорієм Довженком, яка протягом кількох років втілювала цей задум.
“Більшість присутніх про пристрасть Олександра Довженка до архітектури чули вперше, - розповіла NovaKahovka.City голова Новокаховського товариства охорони культурної спадщини Тетяна Євсєєва. - Тож Ліза провела лекцію, в якій показала багатогранність Олександра Петровича, його роздуми, сумніви і муки. Як від захоплення “соціалістичним будівництвом” він дійшов до думки про те, що “Каховське море — народне горе”. Після смерті митця фільм за його сценарієм знімала його дружина Юлія Солнцева. Однак сценарій порізали, у картину не ввійшло чимало ремарок автора, які не вписувалися у тогочасні ідеологічні настанови. Тому стрічка виявилася похмурою і нецікавою”.
Від захоплення до гіркоти
Перед початком лекції Ліза Євсєєва подякувала Збройним силам України за те, що вони дають можливість збиратися на такі заходи, а також Арсенію Князькову, представнику “Довженко-центру”, який надихнув архітекторку висвітлити цю тему. Планували зробити це разом, але Арсеній нині знаходиться в ЗСУ.
Олександр Довженко приїхав на будівництво ГЕС у 1951 році разом із першими дослідниками, науковцями і геодезистами, які вже знали, де має бути гребля майбутньої електростанції та нове місто. Експедиція їхала через Скадовськ і колишні маєтки Фальц-Фейна. Олександр Петрович побачив степову оазу — Асканію-Нову. І зміцнився думкою про те, що нове будівництві на Каховщині буде однією з найвеличніших подій того часу.
“Він був готовий оспівувати це море з усіх боків, - каже Ліза Євсєєва. - Готовий знімати чергову пропаганду про те, як велика радянська людина перетворює велику пустелю — Олешківськи піски і Таврію. Адже ці степи століттями просили води, і от нарешті радянські люди її дають”.
Грандіозні плани по будівництву ГЕС і моря втілювало Міністерство бавовни, оскільки на Херсонщині планували вирошувати бавовну. Згодом порахували, що це буде нерентабельно, і від цієї ідеї відмовилися.
Отже, видатний режисер пройшов шлях від захоплення будівництвом ГЕС і міста до розуміння того, що Україна втратить від “моря”. Розмови з людьми, експедиція плавнями та Дніпром від Запоріжжя до Каховки підщтовхнули його до трагічних роздумів про долю цього краю. У Новій Каховці він переосмислює власну творчість і доходить висновку, що створив усього одну гідну кінокартину — фільм “Земля”, Також роздумує над тим, що варто було б йому стати архітектором, адже його свідомість завжди прагнула монументальності.
Утім, не будемо переказувати всю лекцію. Наші користувачі можуть стати її глядачами і слухачами.
“Після лекції відвідувачі писали, що було замало і що вже декілька днів під враженням, так що треба продовжувати”, — резюмує Ліза Євсєєва.
