Уже рік і 10 місяців Нова Каховка на Херсонщині знаходиться в окупації. Як за цей час змінилися настрої і стан жителів міста, розповідає кореспондент NovaKahovka.City.
Картинка з телевізора і реальність
Настрій людей — у більшості випадків — апатія. Все частіше звучить думка, що байдуже який прапор буде майоріти в місті, аби стріляти перестали. При цьому люди не проти отримувати пенсію та іншу допомогу як від РФ, так і від України.
На питання щодо можливих репресій щодо місцевих жителів, більшість думає, що їх ця доля омине і не зачепить. "Моя хата з краю", — приблизно так це звучить. Окупанти, навпроти, вимагають більше лояльності, щоб ледь не кожен на камеру повинен розповідати, як гарно стало жити при РФ. А тих, хто не хоче це робити, — штрафувати, депортувати, а майно конфіскувати. Плюс російська пропаганда робить свою справу: люди, які користуються тільки телевізором, починають думати, як у телевізорі. І байдуже, що на їхніх очах робиться повний абсурд, коли картинка з телевізора і реальність зовсім не стикуються.
Зомбування пропагандою
У зв'язку з цим згадується репліка жінки пенсійного віку з Херсона, яка під час отримання гуманітарної допомоги після руйнування греблі Каховської ГЕС на камеру сказала, що при РФ було краще і що вона все ще чекає на Росію. Потім вона виправдовувалася і на камеру казала інше, але факт зомбування російською пропагандою є. І в Новій Каховці таких людей вистачає. Як далі бути з ними після деокупації? А ніяк. Їх же не виженеш з їхнього дому, не депортуєш за межі України і майно не конфіскуєш. В Україні все-таки демократія і свобода слова.
Це тут зараз при РФ тебе можуть закатувати за криве слово по відношенню до РФ, як при СРСР. І у декого ностальгія за минулим просто вражає, наче і не було 30 років після розпаду Союзу. Який вихід з цієї ситуації? А ніякого. Лише якщо людина сама покине місто і переїде до РФ і там буде жити.
А там навіть молоді люди, які переїхали звідси туди, вже починають спілкуватися мовою російського телебачення. Чи вони щиро вірять у телевізор, чи просто так кажуть, аби ніхто не чіплявся до них - ніхто не знає.
Прірва між людьми
Ті, хто залишився в місті і остаточно не втратив голову, намагаються менше спілкуватися з тими, хто виїхав. Причини різні: тут і страх через прослуховування телефонних розмов, і роздратування через повторення російської пропаганди вже в телефоні, і як наслідок, прірва між людьми. Такі настрої нині у населення.
Зв'язок, навіть російський, тут буває нестабільний, не говорячи про інтернет. Донедавна в місті був український зв'язок, хоч і слабкий, але був. І люди могли поспілкуватися з правим берегом Дніпра без різких "фокусів" з використанням VPN. Наразі і такої можливості вже немає. У місті є місця, де ще присутній український зв'язок, але є реальний ризик того, що ці місця контролюють окупанти, зокрема ФСБ-шники.
Міський ринок залишається найпопулярнішим місцем для новокаховчан
Останні особливо цікавляться тими, хто намагається користуватися послугами українських мобільних операторів або каналами українського телебачення. Тому люди часто пошепки питають один одного, як зробити так, щоб можна було побачити українські новини. А при спробі зателефонувати до абонентів на правому березі Дніпра постійно озираються, щоб нікого зайвого не було поруч.
Тотальний страх і здоров’я
Тотальний страх можливого переслідування домінує. І з цим нічого не поробиш. Тому коли люди, які чекають на деокупацію, чують про успіхи ЗСУ, особливо в районі Кринків, вони тихенько радіють, але так, щоб ніхто не побачив і не почув.
Тотальний страх так чи інакше починає впливати на здоров'я людини. Як на психіку, так і на фізичний стан. У багатьох починають загострюватися різні хронічні захворювання, а також з'являтися ті, які в мирному житті могли проявитися десь в років 50-60, а не в 30-40. Людина може адаптуватися до різних умов, але жити в постійному стресі навряд чи зможуть.
Мікрорайон "Сокіл", вул. Горького
Тому кожен шукає свій "рецепт" виходу з цієї ситуації. Хтось намагається відволіктися за допомогою роботи чи іншої діяльності, хтось використовує алкоголь чи наркотики, щоб "розвантажити" психіку, а хтось не витримує всього цього і намагається виїхати звідси, особливо ті, у кого поруч діти. Тому ті, хто залишився і не вживають алкоголь і наркотики, просто вражають своєю стійкістю. Щоправда, "запас міцності" такої стійкості теж має свої межі. І ніхто не знає, в який момент організм може "вибухнути" зсередини і вилитися в чергову хворобу, а то і взагалі померти. Тому і чекають люди на деокупацію, як на можливе поліпшення свого життя.
А все інше — дрібниці: лаштування комунікацій, ямковий ремонт доріг, благоустрій тощо. Те, що до окупації вважалося буденним і не афішувалося, як якийсь подвиг.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
