Novakahovka.city поговорила з очевидцем з Нової Каховки, який більше року прожив в окупації, потім з дружиною виїхав до Польщі. А повернувся в Україну один. Що довелося пережити нашому земляку ми писали тут. Продовження історії читайте у матеріалі від першої особи.
Обікрали квартиру у Новій Каховці
“На днях я дізнався, що мою квартиру в окупованій Новій Каховці “обчистили”. Мій колишній сусід, який давно вже живе в Ізраїлю, порадив відпустити ситуацію. Але добре жити в Ізраїлю і говорити “Відпусти”. Хоча я його питаю, як у нього справи, бо знаю, що в них теж обстріли. І він каже: “Так, причому недалеко стріляють”. Але Ізраїль сильніше, у них більше ресурсів. Писати заяву на поліцію — я не бачу смислу. Окупаційна влада все одно цим питанням займатися не буде. Винесли усю побутову техніку, навіть стаціонарний котел зі стіни викрутили. І постільну білизну забрали з шаф. Спочатку хотів напитися, але подумав: гроші витрачу, здоров’я витрачу, а смисл? Треба відпустити, дійсно.
Живу у Харкові
Тепер мій дім тут. Я двічі видихнув за останні два роки: перший, коли перетнули кордон з Естонією і зрозумів, що я вільний після виїзду з окупації. А другий — коли повернувся з Польщі до України. Це не моє рідне місто. Але я відчуваю себе тут наче вдома після вимушеної еміграції.
Але коли сьогодні подзвонили родичі і розповіли, що квартири обікрали, то у мене навіть подих затамувало. Я ні вдихнути, ні видихнути вже не можу. Повітря не вистачає. Звик же, що я чоловік — стою на землі твердо ногами, а за спиною у мене тили. І зараз розумію, що я у невагомості. Живу у зйомній квартирі, з жінкою розійшлися, вона залишилася у Польщі.
Харків
Дивно усвідомлювати, що за 50 км від мене йде війна, а я можу собі дозволити гарячу ванну. У мене в квартирі є опалення, доводиться відкривати балкон для провітрювання. Є комфорт, хоча він і коштує мені 1500 грн за комунальні.
Я не боюся смерті
Якось приїхав на роботу, а в мене трясуться руки. Це був тремор. Колеги побачили, кажуть, йди поміряй тиск і повертайся додому. Поміряв — 220 на 180. Заїхав в аптеку за таблетками від тиску. Вдома трохи покімарив, а потім підвівся, щоб закрити балкон і втратив свідомість. Відкриваю очі. Я на підлозі. І подумав: “Ну так приблизно смерть і настає, раптово”. Я завжди боявся смерті, а після цього випадку зрозумів, що це не так страшно.
Сплю з відкритим балконом, тому все чую. Але ці прильоти далі, ніж ті, які ми чули в окупації, коли сирена гуділа по 6-9 годин безперестанку. Хоча коли стається вибух 300 кг вибухівки у районі Холодної гори, це 5-6 зупинок метро від мене, то це все одно чути. коли побачив, що дрижить скло у вікнах, зайшов з балкону, де пив цикорій, до квартири. Швидко одягнувся і побіг до метро, щоб поїхати на роботу. І в метро вже від людей дізнався, що були прильоти, бо в метро багато збирається людей, щоб сховатися під час обстрілів.
Пачка цигарок за 45 хвилин роботи
У Тараса Шевченка є такі рядки: “На панщині пшеницю жала”. Так для мене робота в Польщі виявилася панщиною. У нас були господарі, яких так і називали: тато і мама. Вони були хорошими — давали одяг для роботи, одягали з ніг до голови, не те, що у нас — наш робочий одяг в Україні ні про що. Ми з дружиною працювали багато: вона 10 годин, я — 8.
Ополе
Оплата була погодинна, тому і вимоги були як до погодинної оплати — ні поговорити, ні на перекур сходити як у нас в Україні, не можна було. Моя ейфорія, що все дешево, пройшла, як тільки я переклав свою оплату часу на пачку цигарок. За годину праці я отримував 24 злотих, працював на бетонному заводі. Вона коштувала 45 хвилин моєї праці — 15 чи 18 злотих. І я вже думав, купувати мені цю пачку цигарок чи ні. До речі, за 4 місяці проживання в Україні, коли я працюю за своєю спеціальністю, у мене тільки зараз стали проходити мозолі на руках від тяжкої праці.
Сімейні стосунки розпадаються
З моїх спостережень, більшість українських пар розпадається у нових умовах. Ті, хто працюють разом, живуть у хостелах. Жінка в одну зміну працює, чоловік в іншу. Десь сіли, випили. Відбулися інтимні стосунки, що у чоловіка, що у жінки. І з’являються нові пари, які проживають буквально 3-4 місяці. Таке враження, що живуть останній день перед початком Чуми. Думаю, це відбувається тому, що спочатку натерпілися та намучилися під час викликів війни, потім отримали доступ до маленьких європейських свобод і відбувається збій у системі. Вдома ти чітко знав, хто ти, навіщо, а в чужій країні відбувається збій життєвої програми.
З жінкою наші стосунки не витримали в нових умовах. Подробиці відкривати не готовий. Врешті-решт, я вирішив повернутися в Україну.
Запросили в Харків
Виїхавши з Польщі до Львова, до родичів, я одну ніч попрацював на заводі кока-коли, пакував напої. Як тільки мені подзвонили з роботи, то я був готовий виїхати одразу до Харкова. Не для того я вчився на інженерну спеціальність, щоб пакувати пляшки на заводі. Житло у Львові дороге.
Львів
Заходив дізнатися про вакансії на Львівську кавову фабрику” Галка”, там мені запропонувала роботу на помолі 7000 грн, це ж мінімальна зарплата, як на неї взагалі можна погоджуватися?
Хочеться щастя
У мене надія залишається, що настане день, коли я візьму квиток Харків-Херсон і повернуся до Нової Каховки. Коли я дізнаюся, що звільнили місто, я одразу буду брати квиток. Хоча розумію, що буде ще важко. Хоча у мене є зарплата, є що поїсти, але життя не вимірюється тільки матеріальними благами. Відчуття щастя — це не про дах над головою і не про поїсти.
Нова Каховка
Хочеться щастя. Коли ти вдома, то можна підтягнути і мільйон моментів: роботу, дітей, походи в неділю на ринок, на шашлики на березі річки, прогулянки у нашому парку. Ось це і є — щастя бути вдома”.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
