Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний восени 2022 року хотів просуватися в бік Криму, але президенту Володимиру Зеленському була потрібна блискавична перемога для демонстрації Заходу українського потенціалу — так було звільнено Слобожанщину. NV публікує уривок з книги The Showman Саймона Шустера.
Генерал Валерій Залужний вважав, що український контрнаступ восени 2022 року мав відбуватися на півдні. Але у Володимира Зеленського були свої плани: він хотів швидкої перемоги на північному сході країни. Це було необхідно президенту, щоб продемонструвати конкретні результати західним партнерам та заручитися їхньою подальшою підтримкою, пише американський журналіст Саймон Шустер у своїй книзі The Showman (Шоумен).
Зеленський вимагав звільнити Харківщину, Залужний заперечував, а командувач Сухопутних військ Олександр Сирський виконав наказ.
6 вересня 2022 року Збройні сили провели контрнаступ на Харківщині, а 8 вересня вже звільнили 20 населених пунктів області від російських військ. Тоді українські прапори підняли над Балаклією, Куп'янськом, Ізюмом. Пізніше звільнили Козачу Лопань.
Олександр Сирський і Валерій Залужний
Позбутися критики
У квітні 2022 року відбулася одна з зустрічей Шустера з українським лідером. Американський журналіст згадує момент, як охорона повідомила, що президент наближається. І співробітники відступили на крок, щоб дати йому дорогу.
«Незабаром з ліфта вийшов Зеленський зі своїм охоронцем, сміючись над чимось на екрані свого телефону, — описує той день американець. — Купка з нас стояла на сходовому майданчику, безліч співробітників, військових та старших помічників, й було цікаво спостерігати, як вони виструнчились, не налякані, але напружені, трохи з пересторогою, побоюючись його погляду».
Оточення президента не завжди так поводилося, запевняє Шустер. За його спогадами, раніше поплічники Зеленського та члени адміністрації зверталися до очільника держави за скороченим іменем «Володя» й залишалися на своїх місцях, коли він входив в кімнату. Але станом на весну 2022-го все змінилося: тоді команда перейшла на формальну форму звертання — «Володимире Олександровичу» або «пане президенте».
Ця зміна нагадала журналісту слова, які йому сказав Зеленський під час своєї передвиборчої кампанії 2019 року. «Найстрашніше — втратити людей, які тебе оточують, — цитує Шустер президента, — тих, хто тримає тебе на землі, хто каже тобі, коли ти помиляєшся».
Як пояснює автор книги, на час їхньої зустрічі було незрозуміло, чи залишились в оточенні голови держави такі люди. Олена Зеленська, яку евакуювали разом з дітьми відразу після вторгнення, тоді ще не повернулася до Києва, батьки президента також були далеко. Поруч із Зеленським не було й друзів дитинства.
«У бункері не було нікого з його часу в КВК, — стверджує Шустер. — Навіть брати Шефіри (брати Сергій та Борис Шефіри - бізнес-партнери Зеленського ще до його президентства - прим. ред), наставники та довірені особи Зеленського протягом усього його дорослого життя та більшої частини президентського терміну, випали з його поля зору, коли почалось вторгнення. Ті, хто залишився, такі як Єрмак, Резніков і Сибіга, були не з тих, хто сумнівається в його інстинктах або суперечить йому».
Ці люди не були друзями Зеленського, пише журналіст. «Він був їхнім босом, і це було видно по тому, як повітря стало тісним, коли він прибув», — додає автор книги.
Скорочення кількості радників, які могли б посперечатися з Зеленським та спробувати змінити його думку щодо якогось питання, почалося вже задовго до цього, пише Шустер. Але повномасштабне вторгнення з його викликами, життя в бункері майже в ізоляції, якщо не враховувати дуже обмеженого кола людей, прискорили цей процес.
У міру того, як лави довірених осіб рідшали, впевненість президента в собі та своїх словах лише зростала, стверджує Шустер.
«Він знав, що хотів сказати, і поруч не було нікого, хто міг би йому заперечити», — йдеться в книзі.
Конкуренти
Уже в червні 2022 року Зеленський та його радники почали обговорювати між собою політичні загрози майбутнього, пише американський журналіст.
Денис Монастирський, який на той момент очолював Міністерство внутрішніх справ України [трагічно загинув 18 січня 2023 року], одного разу сказав Шустеру: «Ми розмовляємо не тільки про війну та нагальні виклики. Ми також повинні прораховувати ризики, які можуть виникнути з-за рогу. Що буде через пів року? Якого штибу злочини? Яких заходів ми повинні вжити сьогодні, щоб подолати проблеми через пів року?»
Команда президента розуміла, що після війни владі доведеться відповідати на запити суспільства щодо відбудови України. І це відбудеться саме тоді, коли державні ресурси будуть максимально вичерпані.
Зеленський з помічниками, зокрема, непокоїлися, що повномасштабна війна та повʼязані з цим виклики спровокують народні заворушення в країні, можливо навіть революцію, говорить Шустер.
Владні органи намагалися убезпечити себе від цього безперервною трансляцією національного телемарафону. При цьому, як пояснює журналіст, мовлення, яке стало основним джерелом новин в країні, було «сильно перекошеним в бік патріотичного й обнайдійливого, що було ще однією формою національного заспокійливого». Щодня глядачам показували виступи Зеленського, водночас критика президентських рішень в ефірі майже не лунала, описує ситуацію Шустер.
На його думку, президентська команда боялася не тільки заворушень в суспільстві — вже тоді тут почали звертати увагу на можливих політичних конкурентів Зеленського, постаті яких зʼявилися в публічному просторі саме через воєнні події. Однією з таких персон, як стверджує Шустер, став головнокомандувач Валерій Залужний.
Генерал був одним з тих, хто не зʼявлявся в ефірах телемарафону. Протягом кількох місяців ОП вмовляв головнокомандувача уникати публічного спілкування з пресою. Однак влітку 2022-го вони помʼякшили вимоги, стверджує журналіст.
«Попри те, що він рідко зʼявлявся на публіці, генерал став культовою особистістю в Україні, — пише Шустер. — У квітні він створив фонд допомоги зі збору грошей для збройних сил, і деякі чиновники на Банковій побачили в цьому ознаку політичних амбіцій Залужного».
Сам генерал заперечував будь-які наміри балотуватися на пост президента, але деякі його помічники сказали американському журналісту, що Залужний відкритий для такої ідеї. «Він не зможе стояти осторонь, якщо побачить, що країна рухається в хибному напрямку», — цитує одного з них Шустер.
Така позиція не дуже тішила команду чинного президента, запевняє Шустер. У цей час навіть союзники Зеленського, якщо ставали занадто популярними, «опинялися під підозрою». Як приклад Шустер згадує очільника Миколаївщини Віталія Кіма.
«У міру того, як зростала популярність Кіма, ЗМІ почали згадувати його як ймовірного наступника Зеленського, — йдеться в книзі. — Помічників президента це не потішило, і вони закликали Кіма знизити свій публічний статус».
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
