Приблизно 2.5% дорослих осіб у світі стикаються з розладом дефіциту уваги та гіперактивності (далі - РДУГ). Це нейророзвиткове захворювання, при якому лобова кора головного мозку не досягає необхідної зрілості для ефективного самоконтролю й саморегуляції відповідно до вікових потреб людини. Про це пише Українська правда.Життя.
За словами психіатра Юліани Маслак, для людей з РДУГ інформація в мозку подається іншим чином, а медикаментозне лікування є формою замісної терапії. Людина приймає препарати, які сприяють підвищенню рівня дофаміну й норадреналіну, що необхідні для збалансованої роботи.
РДУГ має різноманітні прояви, деякі з яких можуть бути корисними, а інші суттєво впливають на якість життя і вимагають спеціальних підходів. Як живеться з РДУГ у часи війни?
Ми зібрали різні історії від людей з різним досвідом, які поділилися своїми думками.
Серед них - велосипедист, тестувальник в ІТ, бійові медики та митці, всі вони отримали діагноз у дорослому віці, зокрема, під час або перед російським вторгненням.
Як змінилося їхнє життя протягом цього часу і з якими труднощами вони зіткнулися - це їхня власна історія, яку вони розповіли безпосередньо.
Єва, бойова медикиня
Єва, бойова медикиня
Перед тим, як повністю звернутися до бойової медицини, я працювала художницею в геймдеві (розробка комп’ютерних ігор — ред.).
Навесні, коли війна вибухнула, я втратила двох своїх друзів, і це дуже вразило мене. Я вирішила, що найбільш відповідним для мене рішенням на даний момент буде робота бойовим медиком, тож я приєдналася до Госпітальєрів.
Завжди відчувала себе трохи іншою, ніж інші підлітки, ніби функціоную по-іншому. А коли у мого брата виявили розлад аутичного спектру, я почала активно вивчати матеріали з психічного здоров'я і натрапила на багато інформації про РДУГ.
Тоді я зрозуміла, що багато з описаних моментів дуже життєві й актуальні для мене, і що мій мозок просто працює трохи по-іншому.
Я сама пройшла різні тести, перш ніж звернутися до фахівців, де мені поставили діагноз. Це було, коли мені було 21 рік. Одночасно з антидепресантами, які я приймала з 18 років через дистимію (хронічна депресія), я почала приймати стимулятори.
Чула багато про те, що серед людей з РДУГ багато поліцейських, пожежників, військових, тобто тих, чия робота пов'язана з ризиком. Я сама помітила, що в ситуаціях паніки або стресу я можу дуже чітко мислити й ухвалювати рішення.
Звичайно, мені було складно впоратися з відчуттям часу до прийому стимуляторів. Пояснити цю особливість колегам на роботі було важко.
У війську все було чітко: тобі просто слідувати інструкціям день у день. Тут мені не потрібно було робити особливі когнітивні зусилля, щоб триматися графіку.
Після повернення додому з ротацій мені стало складніше пристосовуватися до цивільного життя. У війську все було чітко, тут же режим почав розмиватися.
На бойових виїздах все було інше - непередбачувано і спонтанно. Мені на руку грала імпровізація: я легко переключалася з одного завдання на інше.
Найважче було, коли мене підозрювали, що я придумала собі діагноз, щоб уникнути відповідальності.
Часом людям не вистачає емпатії та розуміння. Якщо у ваших близьких є підозра на РДУГ - розмовляйте з ними, знаходьте авторитетні джерела інформації, долучайтеся до груп підтримки.
Наталка, мисткиня
Наталка, мисткиня
На початку російської агресії один з основних порад від психологів був триматися за рутину, таку як прибирання або хобі. Це викликало у мене стрімку реакцію, бо я усвідомила, що не маю жодної регулярності, за яку можна триматися.
Я відчувала себе винною за те, що не можу легко встановити звички, які для інших здаються простими. Навіть чищення зубів для мене є складною задачею.
Мені 31 рік, і я все ще студентка фізико-математичного факультету з багатьма захопленнями, які часто змінюються, особливо в області творчості. У мене є РДУГ і РАС (розлад аутистичного спектра).
Одного разу ми з чоловіком сиділи в кав'ярні, і він замовив штрудель. Я помітила, як він насолоджується, і подумала, що було б добре готувати його вдома. Але потім згадала, що вже робила це. Я забула не лише про те, що колись готувала штрудель, але й сам факт, що можу це зробити.
Моє уявлення про РДУГ було досить стереотипним, наче я живу у тумані і сприймаю реальність фрагментарно, як у калейдоскопі. З часом я зрозуміла, що все не так прямолінійно.
Я дізналася про синдром "Аліси в країні див", коли предмети сприймаються зміненими в розмірах. Іноді таке трапляється і зі мною - під час малювання я можу сприймати деякі речі більшими, ніж вони є насправді.
У мене завжди була проблема зі шнурками й гудзиками. Іноді навіть важко було застібнути гудзики на одязі.
Відчуття стали гострішими під час вторгнення, особливо дискомфорт при дивленні в очі та доторкання до певних поверхонь. Мені також неприємно доторкатися до певних видів тканин.
Мелтдауни, або інтенсивні стресові реакції, роблять мене непридатною для сприйняття простору, і я можу поводитися дуже імпульсивно.
У школі я часто відчувала дивний біль у голові, але це було відмінне від звичайного головного болю. Багато разів мені казали, що я просто вигадую це.
Моя мачуха часто нарікала на моє мруження під час розмови. Це робилось не спеціально, але я намагалася приховати свою відмінність, щоб не відчувати відторгнення.
Мій шлях до діагностики був складним, але я знайшла спільноту, де мені комфортно. Ліки, які мені призначили, змінили моє життя і дали мені надію на краще.
інна, тестувальниця
Інна тестувальниця в ІТ
Я займаюся перевіркою мобільних додатків і тим, як їх розробники працюють. Спробувала писати код, але виявилося, що мені не вистачає уваги і терплячості для цього.
В школі мене називали дивачкою. Тоді я взагалі нічого не знала про РДУГ, і мої батьки також, адже я виросла в 90-х.
У мене був гіперфокус на навчанні, і з оцінками все було добре. Я запам'ятовувала все за алгоритмами, навіть гуманітарні предмети. Математика для мене була найкращою, адже там все було чітко й зрозуміло.
Часом я розуміла, що зі мною відбувається щось, що не є типовим для більшості людей. На роботі мене називали "рибкою Дорі" з мультфільму через проблеми з пам'яттю.
Про РДУГ я задумалася після вторгнення і почала цікавитися цим питанням. Почала читати статті, дивитися інтерв'ю людей з РДУГ та інше. Вирішила пройти діагностику, яка зайняла деякий час, але коли діагноз був підтверджений, я відчула полегшення.
На початку вторгнення у мене були панічні атаки. Жила я сама, поблизу не було близьких або друзів, тому я вирішила залишити Україну і поїхати, де мала підтримку.
Мені були призначені ліки і вітаміни для покращення роботи мозку та концентрації. Транквілізатори були необхідні через тривожний розлад. У деяких країнах були проблеми з доступом до ліків.
Я також почала відвідувати психотерапевтичну групу для людей з РДУГ, де отримала підтримку та поради. У новій країні відновлення рутини допомогло мені значно.
Мої хобі, такі як вокал, фотографія і настільні ігри, також стали частиною моєї рутини. Я маю багато настільних ігор, і читання правил до них стало моєю суперконцентрацією.
Особливості мислення людей з РДУГ можуть бути перевагою, яку можна правильно використовувати. Я розвинула навички імпровізації і не боюся показувати свою творчість.
Павло, бойовий медик
Павло, бойовий медик
До початку російського вторгнення я навчався на провізора, займався органічним синтезом і паралельно працював програмістом. Мілітарна історія була далека від мого інтересу.
Після 24 лютого я відчув необхідність рухатися вперед, адже найгірше - просто залишатися бездільним і не розуміти, що відбувається. Тому в травні я вступив на навчання до Госпітальєрів, а потім - вийшов на першу ротацію.
Наразі я працюю на одному з екіпажів "Австрійки" - мобільного "стаб-пункту", який здійснює евакуацію поранених бійців з прифронтових зон до лікарень у тилу. Більшість моїх місій відбувається на сході. Між ротаціями я також навчаю військових і цивільних тактичній медицині.
Щодо РДУГ, я дізнався про це на початку 2023 року, коли натрапив на статтю на цю тему. Почав ретельніше аналізувати свої проблеми з дедлайнами та прогресом і зрозумів, що це може бути причиною. Мені пощастило, що я мав можливість обговорити це з психіатринею, яка була знайома з цією проблемою.
У моєму випадку симптоми РДУГ вдається компенсувати за допомогою хорошого тайм-менеджменту. Зараз це не так сильно впливає на моє життя, але цікаво відчувати, як я розкриваю цей аспект себе.
Я почав вести календар і щоденник, щоб більше рефлексувати. Здається, що моє життя поділилося на "до" і "після" - раніше я не розумів, як я взагалі жив.
У мене постійно росте зацікавленість у нові захоплення, іноді можу годинами працювати над чимось, що наразі мені не потрібно. Діагностування РДУГ дуже допомогло мені краще зрозуміти себе і функціонування мого мозку. Коли ти розумієш, що це лише спосіб, яким працює твій мозок, ти починаєш приймати себе таким, яким ти є.
Олександр, веломандрівник
Олександр, веломандрівник
Маючи освіту юриста і працюючи в різних місцях, я завжди стикався з нестабільними доходами. Проте, завдяки своїй любові до подорожей, я зміг вирушити в епічні велосипедні подорожі від Ужгорода до Амстердама, від Ізмаїла до Стамбула, а також по всій Скандинавії. Мої плани на подорож навколо світу в кілька етапів зараз лише залишаються мріями в підвішеному стані.
Вже майже рік я приймаю ліки від РДУГ, і мені здається, що це призвело до трохи більшої концентрації в роботі. Я помітив, що став більш успішним у виконанні різних робочих і побутових завдань, і навіть мій зовнішній вигляд виглядає охайніше. Раніше мені було важко дотримуватися простих гігієнічних процедур, таких як чищення зубів.
Мені 40 років, і за останні роки я почав переосмислювати багато аспектів свого життя, включаючи заняття, оточення і здоров'я. Я працюю з психотерапевтом і вирішив відмовитися від алкоголю. У мене була велика проблема з тривожністю, і алкоголь завжди був поруч.
Іноді мені здається, що я повторюю шлях свого батька. Хоча йому не ставили діагноз РДУГ, його завжди влаштовувала імпульсивність і забудькуватість. Він завжди захоплювався ідеями, а потім різко розчаровувався. Це досить схоже на мою ситуацію.
Я розумію, що моя імпульсивність може бути ключовим симптомом РДУГ. Я починаю багато різних справ, які потім не можу завершити. Навіть ідея подорожі Європою на велосипеді може бути результатом цього.
Я навчився не "натягувати себе на глобус" і роблю все можливе, щоб уникнути фейлів (невдач — ред.). Я також завжди тримаю список ідей на випадок імпульсу, щоб мати змогу переключитися на щось корисне.
Для мене важливо отримувати підтримку та розуміння зовні, і тому я звернувся до спільноти ГО "Дзиґа", де можна знайти багато корисної інформації та підтримки від людей, які також стикаються з РДУГ.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
