Правоохоронні органи України розпочали кримінальне провадження щодо воєнного злочину, який спричинив загибель 17-річного Олександра Якущенка, вихованця дитячого будинку сімейного типу з села Токарівка Херсонської області.
Про це повідомляють "Новини криміналу".
"Я тут нікому не потрібен"
Хлопця незаконно вивезли до Росії під час окупації, де він перебував у названій родині. 10 січня 2024 року в станиці Ахтанізовська Якущенко покінчив життя самогубством.
Перед смертю Олександр писав знайомим:
“Я тут нікому не потрібен. Мені дали це зрозуміти. Я не зможу, я повішусь. Мені дуже боляче. Я не знаю, що робити”.
За словами журналістів, хлопець мріяв повернутися в Україну до рідної матері.
Під час окупації Херсонщини керівниця дитячого будинку Лідія Шарварли співпрацювала з окупаційною владою. У листопаді 2022 року вона разом із дітьми «евакуювалася» до Росії, де згодом відмовилася від підопічних.
Токарівка — село в Україні, у Дар'ївській сільській громаді Херсонського (колишнього Білозерсокого) району Херсонської області. Населення до війни становило 1354 осіб.
Розпочате кримінальне провадження кваліфікується як воєнний злочин за частиною 2 статті 438 КК України. За даними The New York Times, під час вторгнення окупаційна влада вивезла 46 дітей із дитбудинку Херсонщини, і їхнє місцеперебування досі невідоме.
«Його закопали за один день, як собачку»
Російське видання «Важные истории» розповіло, як жив і як загинув Сашко Якущенко — український підліток, який пережив дитинство у неблагополучній родині, пройшов дитячий будинок, війну та російську родину опікунів.
«Там умови були жорсткі максимально. Нас дуже багато змушували працювати. Там було будівництво, ми з Сашком разом штукатурили, цемент заважали майже щодня, влітку та взимку. Це як експлуатація якась», — так розповідає про своє життя до війни Сергій Манченко. Разом із загиблим Сашком Якущенком він жив у дитячому будинку сімейного типу у селі Токарівка під Херсоном, яким керувала місцева мешканка Лідія Шарварли. До початку російського вторгнення під її опікою крім Сашка та Сергія жили ще шестеро дітей.
«Били, особливо малих, — веде далі Сергій. — Я пам'ятаю, ми ходили до школи і відволікалися від усього, бо вдома було дуже погано, максимально погано. Коли були вихідні, ми не хотіли йти додому — всі раділи, що вихідні, додому, а ми не любили».
Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, Херсонську область окупували майже одразу. Глава дитячого будинку Лідія Шарварли стала співпрацювати з проросійською владою, і незабаром її призначили головою Токарівки та ще двох навколишніх сіл. Восени 2022 року Україна повернула Херсон, а багато місцевих жителів, які працювали на окупаційну адміністрацію, поїхали до Росії. Так зробила і Шарварли, із собою вона забрала вісьмох дітей, які перебували у неї під опікою.
Російська влада виплачувала біженцям із Херсонської області одноразову компенсацію у 100 тисяч рублів, але вихованці Шарварли кажуть, що цих грошей вони так і не побачили: опікуна оформила їх на себе. За всіх своїх неповнолітніх вихованців у сумі вона могла здобути 700 тисяч рублів. «Коли ми приїхали сюди, до Росії, нам надійшли гроші, а вона все забрала собі, наче це її гроші», — розповідає Карина Петренко, колишня підопічна Лідії. Її нова прийомна сім'я подала заяву до поліції, але правоохоронні органи не знайшли у цьому складу злочину.
Друзі Сашка помічали його суїцидальні настрої, хоча зовні він здавався життєрадісним. «Він ніколи не показував, що в нього всередині. Видно було, що йому недостатньо уваги, як і мені теж було, дитячих травм у мене така сама кількість, як і в нього. Усередині все херово, а ось зовні він намагався бути веселим», — каже його друг по українському дитбудинку Сергій Манченко.
Однокласники з Ахтанізівської намагалися відмовити його від самогубства. «Один раз ми сиділи на уроці, і в його зошиті було: „Я хочу померти, я хочу померти“, — розповідає подруга Ольга. — Я йому казала: „Саша, ти розумієш, що суїцид — це не вихід?“ І він сказав: „Так, типу, я все зрозумів, я вирішив, що смерть — це те, чого я боюсь“. Ну ось, у результаті вийшло як вийшло».
Кілька разів Сашко говорив із друзями про повернення в Україну до рідної матері — Олени Якущенко. Дітей у неї вилучили ще 2016 року. Олена називає це своєю провиною: після смерті матері вона багато пила, пив та її чоловік. З того часу, за її словами, з Сашком вона не бачилася, але продовжувала спілкуватися телефоном.
Конфлікти тривали і в новій прийомній сім'ї: один із друзів загиблого розповів «Важливим історіям» як мінімум про один випадок, коли прийомна сім'я Лукашенків відбирала у нього документи. Скільки разів таке діялося — невідомо. Ймовірно, про цю практику було відомо органам опіки. «Опіка казала, що він хотів повернутися в Україну, у нього забрали паспорт, і він пішов, повісився через це», — розповідає Карина Петренко, яка виховувалась разом з ним в українському дитбудинку.
«Він просто вважав, що не потрібен на цій землі. Рідна мати його може тільки образити, принизити, а прийомна сім'я не почала навіть розбиратися, чому він із собою це зробив. Його просто закопали за один день, як собачку, і все», — каже Надія, мати подруги Олександра Якущенка.
Підтримай редакцію: переходь на головну сторінку і підтримай команду. Дякуємо, що ви з нами!
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
