Дружина ув'язненого журналіста і громадського діяча з Нової Каховки Сергія Цигіпм Олена вже місяць нічого не знає про свого чоловіка. Після касаційного суду в Москві під час етапування до колонії він захворів, мав високу температуру. Який нині у нього стан здоров'я чи надавали йому медичну допомогу, вона не знає, бо останній лист від нього отримала місяць тому. Про це Олена Цигіпа розповіла NovaKahovka.City під час панельної дискусії “Пишемо про тих, хто не може говорити. Боремося за всіх”, яка відбулася в Києві 1 травня.
Захід був присвячений до Всесвітнього дня свободи преси. Подію організувала ГО «Жінки роду» за підтримки командування Територіальної оборони ЗСУ та у співпраці з Національною спілкою журналістів України.
Історія дня
Всесвітній день свободи преси відзначається щорічно з 1992 року з ініціативи представників незалежної преси країн Африки, схвалено Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО).
Дата 3 травня обрана не випадково. Саме цього дня 1991 року в столиці Намібії представники незалежної преси країн Африки прийняли «Віндхукську декларацію», в якій містився заклик до урядів держав світу забезпечувати свободу преси та її демократичний характер. У декларації наголошено, що найважливішою складовою частиною будь-якого демократичного суспільства є вільна, плюралістична й незалежна преса.
1993 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення проголосити 3 травня Всесвітнім днем свободи преси.
Люди потребують підтримки
Заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук у своєму виступі наголосила, що нині в Україні понад 63 тисячі людей вважаються зниклими безвісти і щодо 10 тисяч є підтвердження про перебування в полоні. Майже 30 українських журналістів також перебувають за кремлівськими ґратами.
Але за кожною цифрою – конкретна людина, яка потребує підтримки. І саме журналісти, які вміють документувати і доносити історії, стають тим каналом, через який світ дізнається про полонених. Водночас ця робота вимагає обережності – аби не нашкодити тим, хто перебуває в неволі.
"Ми це все чудово розуміємо і дуже дякуємо за терплячість родинам. Що ви не піддаєтесь російському тиску. Все те, що мала зробити Україна, ми зробили", – підкреслила Ірина Верещук.
Треба посилювати тиск на РФ
Модератором панельної дискусії була відома українська телеведуча і журналістка Марічка Падалко.
Перша секретар НСЖУ, членкиня Комісії з журналістської етики, членкиня правління ГО «Нумо, сестри» Ліна Кущ, звертаючись до присутніх, зазначила, що в заході бере участь журналіст з Нової Каховки Олександр Гунько, який побував у російському полоні під час окупації міста. Вона зазначила, що тема полонених стала для журналістської спільноти відкриттям.
"Ми неодноразово зустрічалися з родинами, документували їхні історії, консультували медійників щодо етичного висвітлення теми. Я особисто була причетна до розробки рекомендацій Комісії журналістської етики про те, як розповідати про військовополонених. Особливо важливо не публікувати персональні дані, які можуть бути використані агресором для тиску на полонених чи їхні родини", – розповіла Ліна Кущ.
Вона підкреслила, що задля звільнення наших громадян з полону треба посилювати тиск на РФ — і нашої держави, і міжнародної спільноти.
Знати, що тебе пам'ятають
Відтак Олена Цигіпа поділилася своїм досвідом боротьби за звільнення чоловіка. Саме завдяки активності вона змогла дізнатися про Сергія, знайти адвоката.
"Чоловік пишається мною, що я змогла об'єднати дружин, сестер, матерів ув'язнених. це почалося з участі в адвокаційному турі до ОБСЄ. Насамперед ми просимо розголосу, щоб тиснути на Росію. Вони мають зрозуміти, що будуть відповідати за катування і знущання з полонених", - зазначила Олена.
Людмила Гусейнова, правозахисниця, голова ГО «Нумо, сестри!» три роки вона провела у катівнях ворога.
"Мене катували, знущалися фізично і психологічно. І я точно знаю – коли почалася кампанія на мою підтримку, фізичний тиск зменшився. Так, психологічний залишився. Але головне – я знала, що про мене пам’ятають. Тому про полонених треба говорити. Особливо про цивільних", – наголосила Людмила Гусейнова.
"Україна робить все для того, щоб повертати полонених. І той же час росіяни і військовим, і цивільним говорять, що, мовляв, ви Україні не потрібні, що вас Україна не хоче забирати. Буває й таке, що вони організовують вивезення хлопців на так званий псевдообмін, кудись вивозять, а потім говорять, що, мовляв, бачите – за вами не приїхали. Важливо й про таке говорити, щоб ті, хто наразі приходить служити, розуміли, що може статися. Але це потрібно належним чином роз’яснювати", – розповіла Олена Бєлячкова, координаторка груп родин ГО «Медійна ініціатива за права людини».
Отже, медійна спільнота продовжує робити свій внесок у боротьбу за звільнення полонених з російських катівень. Ми не маємо права зупинятися, доки не повернемо з полону всіх наших громадян - і військових, і цивільних.
Як писав Тарас Шевченко:
"Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!"
Від редакції. Нагадаємо, в окупованій Новій Каховці загарбники влаштували катівні у приміщенні Каховського районного відділення поліції. Через них пройшли сотні жителів міста - учасники бойових дій, громадські активісти, представники місцевого самоврядування, педагоги та звичайні містяни. До них застосовували тортури, сексуальне насильство, калічили, забивали до смерті. Повну картину орківських знущань ми зможемо відтворити лише після звільнення міста.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
