І знову зустріч із Францією в образі Гюстава Флобера… Це книжкова ностальгія «Гірка реальність, перетворена силою слова на мистецтво».
Письменник повинен уподібнитися у своєму творінні до Бога, тобто творити і мовчати.
(Г. Флобер)
9 грудня в Новокаховській центральній міській бібліотеці пройшов захід присвячений 200-річчю від дня народження Г. Флобера (12.12.1821-8.05.1880) – видатного письменника Франції, фундатора нового етапу розвитку реалізму у французькій літературі другої половини ХІХ ст.
Флобер народився 12 грудня 1821 у Руані, в регіоні Приморська Сена Королівстві Франція, що у Верхній Нормандії. Він розпочав творити у дуже ранньому віці, близько 8 років, як стверджують деякі джерела.
Творчий доробок письменника: романи «Пані Боварі», «Саламбо», «Виховання почуттів»; філософська драма «Спокуса святого Антонія»; три повісті «Легенда про святого Юліана», «Проста душа», «Іродіада» та ін.
Читачам нагадали про справжній шедевр письменника – роман «Пані Боварі» (1851-1856). До речі, Еміль Золя зазначив, що цей роман став кодексом нового мистецтва. Основна тема книжки визначена самим автором другою назвою – «Провінційні звичаї». Він досліджує життя Франції середини ХІХ ст.: деградацію людської душі, інфляцію культурних цінностей, мистецтва, науки, політики, релігії, побуту, їх провінціалізацію. За жанром «Пані Боварі» - реалістичний, соціально-психологічний роман. Сюжет роману був підказаний Флоберу його друзями: жінка виходить заміж за чоловіка-посередність, розчаровується в ньому і накладає на себе руки. Головну героїню роману Емму вбила підміна справжнього життя ілюзорним. «Пишу сірим по сірому», – зізнався Флобер, працюючи над романом.
Потім письменник заглибиться у вивчення історії і напише історичний роман «Саламбо» (1862), він порине в глибину віків – ІІІ ст. до н. е. У романі йдеться про помітну подію античного світу – падіння Карфагенської держави та утвердження римського панування в Середземномор’ї. Перш, ніж написати цей твір, Флобер прочитав майже 500 книг.
В основі роману – розповідь про Саламбо – дочку одного з вождів карфагенського міста – Гамількара – і закоханого в неї лівійського найманця Мато. На тлі історичних подій окреслена любовна лінія з трагічною кінцівкою. Зранений Мато опиняється у полоні й гине… Але й дочка Гамількарова гине, яка «…торкнулась Танітиного покривала», що символізувало міць Карфагена (Таніта – богиня кохання), тобто не встояла проти сили кохання.
Але справжнім шедевром залишається роман «Пані Боварі», якому Флобер завдячує своєю безсмертною славою.
Письменник говорив: «В мені поєдналися дві різні людини, одна закохана в ліризм, широкий політ, високі ідеї, а друга шукає правдивого, справжнього життя».
Радимо ближче познайомитись із життєвим шляхом та творчістю Гюстава Флобера!
