Отже, повернулися з прогулянки. Віддали людям ліки, люди задоволені. Настрій трохи собі підняли, зробивши корисну справу, хоч і з ризиком. Ліки нам доставили з Каховки.
Повертаючись додому, попали під обстріл. Все гаразд, ми живі і здорові. Люди під час обстрілу вже майже не звертають увагу на це. Звикли. На щастя, без жертв. Було дві ракети з боку Криму. Комунальні служби теж продовжили роботу, не звертаючи уваги на обстріли.
Окупанти, напроти, почали носитися містом. Причому, що цікаво, військова поліція їздить на "Ниві" ВАЗ-2121 синього кольору з українськими номерами. А так, як завжди, приїхали вантажівками на ринок скуплятися.
Під час прогулянки боляче було дивитися на пошкоджені будинки. Наче рани на стінах...
По вул. Дружби рух трохи більше, ніж на інших вулицях. Місто наче привид, людей мало. Подекуди видно обірвані дроти, в тому числі і на високовольтних лініях. Окупанти не поспішають їх лагодити (і навряд чи будуть щось робити).
З ностальгією подивилися на кіоски, де продавали каву. Погода трохи прохолодна, і кава б не завадила.
Настрої людей різні - від оптимізму крізь гірку посмішку до песимізму і розпачу.
Отак і живемо на сьогодні.
