Українські діти змушені переживати війну. Хтось залишився на окупованій території, хто - виїхав за кордон чи переїхав до інших регіонів нашої країни. Журналісти Novakahovka.City зібрали декілька історій, що висвітлюють справжнє ставлення дітей до непростої дійсності. Далі розповіді конкретних людей зі свого досвіду.
“Ой у лузі червона калина…”
Окуповане місто Херсонщини. Літо. Я їду в маршрутці. Поруч - мама з дитиною. Дівчинка років 5-ти. Маршрутка напівпорожня, мало хто наважується подорожувати: і страшно, і немає грошей, бо - окупація.
А дівчинка непосидюча - крутиться біля поручня і наспівує. Прислухаюся: “Ой у лузі червона калина похилилася!..” Отак, що посієш - те й пожнеш.
Російські шкарпетки
Каховщина. Рік окупації. Люди майже зневірилися в поверненні української влади. Тим часом росіяни все тугіше закручують гайки. На ринках - дефіцит одягу, особливо дитячого. Звісно він є, але вибір невеликий, та і ціни завищені.
Одній жінці довелося їхати до Криму в лікарню. На півострові із забезпеченням набагато краще, ніж у 30-ти кілометровій зоні біля Дніпра. Вона, скориставшись нагодою, накупила дітям шкарпеток. Але шкарпетки з російською символікою. Син, років 12-ти, навідріз відмовився їх одягати. “Я краще буду ходити в порваних, аніж ці одягну” - сказав хлопчик.
Вирішили зашити російський прапор жовто-синіми нитками.
Літаки і “Слава Україні!”
Цю історію розповіла вчителька, яка наразі працює віддалено. На онлайн-уроки виходять діти, які залишилися в окупації (якщо є інтернет-сполучення), діти з підконтрольної та з-за кордону.
П'ятикласникам дуже хочеться поспілкуватися не за темою уроку. Один учень, що переїхав із селища до Вроцлава, захоплено розповідає про місто, його парки, де він гуляв, де живе. Каже, що живе біля аеропорту, де часто злітають приватні літаки. Питаю: шумно, мабуть, жити біля аеропорту? На що хлопчик відповів: “Не так шумно, як коли російські літаки пролітали над будинком вдома".
А в іншому класі є хлопчик, що завжди у чаті пише “Слава Україні!”, не дивлячись на те, що інколи заходить із номеру +79.
Це лише невеличкий зріз тієї дійсності, в яку зараз занурені наші діти, що живуть, буквально позбавлені звичайних радощів. Про те, як росіяни використовують дітей, що залишилися на окупованих територіях Novakahovka.City писала раніше.
