Рівно 2 роки тому, практично день у день... Завершувалася наша коротка, але дуже насичена відпустка на рідній Херсонщині. Провідали рідню у Бериславі, віддали шану могилам пращурів (ще й жменю рідної землі привезли із Гоголева Броварського району, де 150 років тому народився мій дід Нестор), змоталися у Качкарівку – місце моїх перших «пригод» у 5-річному віці, чудово відпочили на водно-спортивній базі «Катрін» у Новій Каховці. А перед від’їздом до Києва запропонував дружині «званий обід» у ресторані виноробного господарства Князя Трубецького (с.Веселе).
Цей момент якраз і потрапив на камеру смартфона…
З широко розчиненого вікна ресторана, розташованого на високому правому березі Дніпра, відкривалася краса і широчінь Каховського водосховища, панорама Каховської ГЕС. Келих «Перлини степу» легенько сп’янив нас, але не розвеселив…
…Чомусь згадався співзвучний моєму настрою фінал Довженкової «Поеми про море» (а в юнацькі роки я захоплювався творчістю цього письменника і кінодраматурга; за його творами писав навіть роботу на вільну тему при вступі до університету), коли будівельники Каховської ГЕС, завершивши свою справу, прощаються зі своїм дітищем і вирушають на пароплаві у нову подорож, на нові «об’єкти комунізму»:
- «Я дивлюсь на морські береги, які відпливають в глибоку далечінь, і, схиливши голову, думаю про всіх трудівників нового моря: «Пошли вам, доле, сили, і прагнень високих, і довгих літ щастя. Спасибі за скарби, що ви мені подарували, за натхнення, за радість життя серед вас. Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і місяцю ясний, і берег мій чистий».
Було тієї миті якесь важке передчуття, що бачу оцю всю красу рідного краю чи не востаннє. Чому? Ні, не тому, що зі мною, не дай Боже, щось трапиться, а тому, що вже навесні 2021 року в українському суспільстві витав страх нового раунду російської агресії – ще масштабнішого, ніж у 2014-2015 роках. І оце все може щезнути в один момент зі злої волі «маленького сірого чоловічка, який накоїв чорної біди»…
Пам’ятаєте, яка воєнна напруженість виникла тоді між РФ і Україною внаслідок нарощення росіянами на українських кордонах великої кількості сил і засобів? А російський політик Андрій Іларіонов, котрий у 2000-2006 роках працював радником президента РФ Путіна, ще й підливав олії у вогонь, публікуючи у ЗМІ роздобуті ним, невідомо де, мапи Півдня України з територіями, які гіпотетично можуть бути окуповані росіянами.
Згадую ті мапи і бачу, що нинішня лінія фронту на Херсонщині точно відповідає тій, яку пророкував Іларіонов – вздовж фарватера Дніпра (від самісінького гирла до Запорізької АЕС (Енергодара).
Так хочетьсяся, щоб вона якнайшвидше і якнайдалі посунула на Схід, до самісінького російського кордону!
Фото автора
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телаграм
