Перелом — це історія про вразливість. Мені довелося пережити цей період завдяки декільком змінами в собі. Хочу їх тут підсвітити, можливо, для когось це буде вчасно.
Прийняти вразливість свого тіла
Коли ми займаємося спортом або ведемо здоровий спосіб життя — нам здається, що тіло буде завжди в формі. Так думала і я, поки одного дивовижного дня у серпні посеред літа я не втримала рівновагу на велосипеді і отримала перелом. Їх було аж два одразу. За ті дев’ять місяців відновлення я зрозуміла багато речей про стосунки з людьми у своєму оточенні і про себе.
Фото ілюстративне
По-перше, треба було прийняти власну вразливість. Я не супержінка, моє тіло може зламатися, захворіти, бути крихким. Ця вразливість протягом тривалого часу навчить мене тому, що не все має триматися на мені, що варто довіряти оточуючим більше, приймати допомогу — вміти бути за неї вдячною, дивитися уважно, які люди поряд зі мною, як вони себе проявляють, коли я в дуже незручному стані. Бачити і спостерігати.
Знайти професійного реабілітолога
Знайти професійного реабілітолога і взагалі фахівців, які б допомогли відновитися, враховуючи фізіологію тіла і при цьому виконували роль терапевта — задачка була ще та.
Цей період припав на ковідний, 2020-й рік. І згадую, як тоді в останній день мене прийняли до відділення в Херсоні, щоб прооперувати. Потрібно було зафіксувати мою ключицю.
А після операції і зняття гіпсу (лікоть також було пошкоджено) потрібно було робити вправи для м’язів, які вже достатньо атрофувалися внаслідок 3-місячного неворушіння рукою.
Знайти професійного реабілітолога вдалося через знайомих, причому на тренінгу, на який я пішла в якості журналіста, щоб потім його описати.
Реабілітолог виявилася уважною жінкою, і до неї постійні були черги. Моя ліва рука тоді ледве піднімалася. Завдяки грамотно підібраним вправам, я відновилася. Доводилося їх робити щодня через біль і сльози, але бажання відновити функціонал руки був сильніший.
Вести свій щоденник успіху
Коли я почала вести першу свою 100-денку, то одна з цілей була — відновити функціонал руки. Я писала цю мету щодня і щодня робила зміни по досягненню цієї мети. Спочатку це було на рівні пошуку інформації, телефонів. А потім вже професійна комунікація з людьми, особистий результат.
Щоденник допомагав мені бачити динаміку. Вона була майже непомітна на початку. Бо було неприємно відчувати, що власна активність знизилася в рази. Але фіксуючи свої зміни, крок за кроком щодня, я побачила як вони впливають на мій настрій.
Настрій як стрижень до одужання
По настрою я провалювалася. Але розуміння, що думки формують мою дійсність, дуже допомогло.
Поряд був чоловік, який мене підтримував своїми діями, словами, настроями. Він не давав мені сумувати. І в якийсь момент мені самій було вже незручно ходити з “кислою міною”. Якщо поряд немає такої людини, то можна попросити когось із оточення бути вашим лицарем настрою на цей період. Домовитися про термін. Це може бути друг, подруга, хтось близький вам по духу. І дуже добре вас знає.
Ще мені допомагали батьки, а особливо мама. Вона могла щось приготувати смачне і принести. Бо однією рукою якось не дуже вдавалося покуховарити.
Також приходили подруги, які радували своїми подіями з особистого життя. Я у розмовах з ними відволікалася і це теж мене підтримувало у форматі: “Життя триває, давай вже одужуй, пора включатися”.
Сміхотерапія — як відкриття. Спочатку гумор мені показала близька людина. Ми разом дивилися відео і сміялися. А потім я зрозуміла, що сміхотерапія працює. Я навіть знайшла інформацію, що є в світі сміхотерапевтичні групи, куди люди приходять посміятися разом. Вони сміються по-різному і в цьому суть терапії. Я знаходила різні смішні відео і годину могла їх дивитися, щоб сміятися. Це додавало мені тонусу до життя. Спробуйте, може, і вам зайде.
Фінансове питання як джерело
Як не дивно, але фінансове питання, яке певний час було джерелом тривог для мене, відпало. Це сталося поступово.
Спочатку я налаштовувала себе на те, що маю працювати далі, писати і бути сильною. Але тіло мене зупиняло не бігти так швидко як раніше. Наприклад, коли я писала — у перший період було важко сформулювати свої думки і писати без помилок. Після струсу мозку, який лікарі так і не зафіксували, було важко рухатися і зберігати рівновагу. Перші дні я ходила попід стінкою. І це мене дратувало — опиратися не на свою ходу, а на стінку. Я почала думати над альтернативними джерелами доходу. Там, де не потрібно було моєї 100-відсоткової продуктивності і 100-відсоткової уваги. Бо потрібно було зібрати своє тіло і мобілізуватися для одужання. Це головна мета була на той момент — відновитися.
Колективні донати в моєму оточенні допомогли оплатити операцію. Тоді кожний донат мені ніби нагадував — “ти не одна, тримайся!” Я дивувалася тому факту, як багато людей про мене згадали. Навіть з-за кордону, з різних країн, навіть, ті, хто мене мало знав — комусь я запам’яталася виступом на конференції з корекційних ідей. Тоді я зрозуміла, що просити не соромно, що є люди, які готові підтримати у важку хвилину.
Моя страховка спрацювала двічі. Але оскільки сума договору була невелика — 6000 грн на рік, то і виплати були невеликими. Але на перший час їх вистачило. Я тоді зрозуміла, на що звертати увагу у страховому договорі.
Особисті зв’язки
Саме у цей період я зрозуміла наскільки важливі мої особисті зв’язки і ті кроки, які я колись зробила. Те насіння, яке я колись посіяла. Саме комунікація в колі знайомих дала мені поштовх до одужання. Якість зв’язків вийшла на перший план. Я стала більше уважною до того, хто поряд.
Так само могла проявитися більш уважно до інших. Бережливо. Саме після одужання я почала ставити питання щодо коріння у своїй родині. Це важливі години для відновлення стосунків з близькими.
Про важливі справи
Усвідомівши власну вразливість і крихкість тіла, я зрозуміла, які справи і люди були для мене важливими, а які другорядні. Той період був наповнений більше спостереженням і роздумами. Ніколи в житті, я стільки часу не присвятила самоаналізу свого життя як тоді. І думаю, в цьому і був урок перелому — зупинитися, щоб замислитися, як формувати своє життя далі. Чого я насправді хочу, куди мене тягнуть інші, хто біля мене у кризовий момент і як проявляються поряд оточуючі, коли дізнаються, що я потребую підтримки.
Сподіваюся, у вас теж відбудуться свої осяяння і техніки відновлення.
Одужання!
P.S. Якщо у вашому оточенні є ті, хто зараз відновлюється, поділіться з ними цією публікацією, можливо, вона прийде для них вчасно.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
