Пам'ятаю, коди я виізджав із Москви, у квітні 2022 року, нас водій попередив, що їхати будемо довго. Хоча до псковського пункту кордону (МАПП "Бурачки") було 700 км. Ми поїхали, я чистив свій телефон, тому що мене попередили, що буде бесіда с ФСБшниками, і телефон вони будуть дивитись.
Ми приїхали вночі і побачили велику чергу, з одного ряду були вантажні машини, з іншої автобуси, і смуга для тих, хто на машині з російськими номерами.
Водій попередив, що будемо довго стояти, скоріш за все до ранку.
Дивлячись у вікно, я побачив натовп людей.
Я підійшов до них, це були українці, які виїхали з окупації, але не через Запоріжжя, а через РФ. Вони стояли вже третю добу. Третю добуІ їх не пускали нікуди погрітись: ні обігріву, ні туалета, нічого не було. Вони стояли под відкритим небом.
Я побачив маму з малечею, дитина плакала. Це був квітень, але було ще холодно, особливо вночі. Я їх пустив на моє місце в автобус, щоб вони трохи зігрілись і поспали.
До ранку черга була довга. Настав ранок, я подивився і знову побачив чергу, кінця якої не було видно. Почали пропускати автомобілі, до черги підійшов якійсь службовець і почав з людьми спілкуватись. Судячи по реакції людей, які хотіли виїхати, новини були неприємні.
Почали пропускати фури і легкові автомобілі.
Ми сіли по своїх місцях і почали чекати, коли нас запустять. Чекали годину, дві, три. Нас просто маринували. Ми просиділи півтори доби, поки нас запустили.
Дивлячись зараз на черги за бензином у РФ, я згадав як ми чекали, щоб вибратись із цього Мордору. Я згадав цитату із Біблії, книга пророка Осії (Ос 8.7): «Бо вони сіють вітер і пожнуть бурю…».
Все повертається абсолютно дзеркально. Дивлячись на те, що роблять дроноводи Роберта Бровді - ця зима буде для росіян дуже важкою. Дуже!