Одним з найяскравіших фактів, що запам’ятовують з нашої лекції «Два Довженки – створення міста» школярі, є історія із задумом «Тачанки». Олександр Петрович, людина з масштабною художньою уявою й сценографічним мисленням, мав своє бачення монументальних завдань архітектури.
Так, для оформлення Каховського водосховища він пропонує величні статуї Князя Святослава, Богдана Хмельницького, пам’ятники Леніну і Сталіну, кінні статуї Фрунзе, Будьонного і Котовського на високому березі Каховки, для комплексу споруд гідростанції – дві запорозькі чайки на воротах і баштах шлюзу, фризи із «скіфськими бабами» в барельєфах шлюзу, «..як будівельний матеріал, ввести шкло і золото, барельєфи будівників видатних, плани каналу в камні… стіни в шлюзі, в перемичці вкрити іменами десятків тисяч будівельників» (ЩЗ, зошит 12, 10. ІХ. 1952).
Доповідну записку «Про художнє оформлення майбутнього Каховського моря» О. Довженко готує до Ради Міністрів УРСР у вересні 1954 року. У записці він розглядає весь каскад дніпровських ГЕС як один просторовий ансамблевий об’єкт епохального значення й наголошує, що тут має бути застосований єдиний «синтетичний задум». Пропозиції Довженка були прийняті й підтримані. Він обговорював їх й безпосередньо з авторами ГЕС.
З інтерв’ю із архітектором Юрієм Гумбургом, одним з авторів комплексу ГЕС: «..архітектурну частину проекту робили у Москві, під керівництвом Г.М. Орлова… один раз він зустрічався з Олександром Довженком. У нас тоді виник задум при в’їзді на ГЕС поставити скульптурну групу «Тачанки». На завершальних етапах будівництва від усіх прикрас відмовились. Але ідея «Тачанки» була потім розвинута й втілена в потужну скульптурну групу в степу».
Яскрава художня оповідь про розмову О. Довженка із академіком Георгієм Орловим є й в спогадах друга режисера художника Юрія Сагайдака.
Тож ми бачимо, що урбаністичний ентузіазм Олександра Довженка сягнув далеко, його прагнення залишити після себе щось вагоме, істотнє, монументальне на противагу кінокартинам - здійснилось. Наше завдання – знати, берегти.
Монумент «Легендарна тачанка» біля Каховки дійсно крутєйший, виняткової монументальної сили й художньої якості, потужно працює в просторі, відчувається режисерська інспірація. Я подібного яскравого досвіду від взаємодії із скульптурою не мала. Втрата такої пам’ятки мистецтва була б направду катастрофою для нашого вкрай бідного на культурну спадщину регіону. Здається мені, що власне збереженням та формуванням відповідної історичному моменту експлікації культурної спадщини й має займатись така потужна інституція як ІНП, а не ставати очільником звиклого для нас вандалізму.
На історичних фотографіях: проект Каховської ГЕС, який не вдалось здійснити через постанову 1955 року про боротьбу з надмірностями в архітектурі. Скульптура тачанки мала бути біля головної споруди.
