4 липня 1923 року народився один з геніальних художників Альбін Станіславович Гавдзинський.
Новокаховська картинна галерея з 2003 року з честю і гордістю носить ім’я цього талановитого, яскравого і водночас скромного і душевного митця. Щорічно в ці дні ми відкриваємо виставку творів Альбіна Станіславовича, обережно дістаючи з папок безцінні для нашого міста етюдні невеличкі роботи, на яких зображено епохальне будівництво Каховської ГЕС і нашого затишного міста Нова Каховка.
Фільм про наші місця від WineMap TV надихнув нас відзначити день народження нашого улюбленого художника експозицією «Із тек…» про замок Трубецького села Козацьке, Башту Вітольда села Веселого у ті часи.
У п’ятдесяті роки минулого століття на будівництво Каховського гідровузла приїхав молодий одеський художник Альбін Гавдзинський. Він щойно закінчив Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова. Працюючи з пензлем в руці, почав створення літопису грандіозної будови.
У 1961 році Альбін Станіславович подарував молодому місту Нова Каховка 237 своїх картин. Серед них роботи, на яких зображені краєвиди, нині вже зниклі назавжди. Зокрема маєток князя Трубецького у селі Козацьке.
Ці унікальні зображення дають уяву, як саме виглядав замок Трубецького у 1950-ті роки. До речі, сам власник Козацького князь Петро Миколайович Трубецький не вважав будівлю палацом, просто великим будинком з тридцяти кімнат.
У своєму маєтку він заклав перші виноградники і став першим з піонерів розвитку виноробства у Нижній Наддніпрянщині.
Петро Миколайович недовго, всього 15 років, насолоджувався життям у господарстві с. Козацького – Дніпро, плавні, ковиловий степ, виноградники, чудове вино, яке отримувало нагороди за кордоном, кінний завод, звідки коней доставляли в Підмосков’я.
Його життя обірвалося раптово і трагічно. Князь Петро Миколайович був застрелений 4 жовтня 1911 року рідним племінником, який приревнував його до своєї дружини. Він не дожив одного дня до свого 53-го дня народження.
Завдяки роботам Альбіна Станіславовича ми будемо повертатися до цієї теми неодноразово і сподіватися, що саме вони колись допоможуть у відновлені, реконструкції мальовничого і затишного замку князя Трубецькогого.
Альбіна Станіславовича вже немає з нами шість років, та ми завжди будемо дякувати Долі, яка подарувала світу 4 липня 1923 року талановиту Людину.
