У радянські часи праця була честю і доблестю для трудівників. Причому про гендерні принципи ніхто не знав. Тому жінки штукатурили, клали асфальт, працювали на тракторах і комбайнах, стояли за токарними верстатами… Щоправда, уже в роки горбачовської перебудови над газетними світлинами із жінками, які кладуть шпали на колії залізниці, вже кепкували.
У ХХІ столітті важкої фізичної праці стає все менше. Але вона ще залишається. Особливо у комунальній сфері. Тож нерідко можна побачити, як жінки прибирають вулиці міст і селищ, орудуючи мітлами і совковими лопатами.
У перший день весни в мікрорайоні «Сокіл» Нової Каховки висадився цілий десант комунальних двірників. Переважно це були жінки, які старанно мели асфальт і лопатами зішкрібали з нього грязюку, що лишилася після зими. Що ж, такі реалії: весна – час прибирання. Ну і, звісно, треба ж причепурити місто до 8 березня… Бо чоловіки хіба що на квіти спроможуться.
А поза тим життя іде своєю чергою. Люди п’ють каву, гуляють з дітьми, скупляються в супермаркетах, торгують на асфальті…
Мабуть, справжню весні відчуємо лише через тиждень. А поки треба навести красу. У місті, в оселях, в офісах, біля будинків… І бажано в душах і думках.
