![[Фото] Як у Польщі вшановують померлих](https://cdn.abo.media/upload/article/res/460-280/o_1gh1448rqbsl848j6e98312l91k.jpg)
У перші дні листопада в Польщі відзначають важливі релігійні свята – День усіх святих та День усіх померлих (Dzień Zaduszny), відомий як “Задушки”. Чим відрізняється поминальний день від українського? Журналістка Novakahovka.city стала очевидецею.
1 листопада у Польщі День усіх святих, а 2-го День усіх померлих. Знайомий поляк порадив сходити на цвинтар з сином і побачити все на власні очі.
Чесно кажучи, якось не горіла бажанням йти на кладовище та ще й увечері. Але вирішила прислухатися до поради, і ми з сином пішли.
У місті нічого такого я не помітила. Тихо, поодинокі перехожі. Правда, біля пам'ятника солдатам, які боролися під час Другої Світової, стояли лампадки. І вже підходячи до цвинтаря, помітила як з різних боків йшли до нього люди, а деякі вже поверталися.
Ми зайшли на цвинтар і побачили могили в живих квітах та лампадках. Спочатку потрапили, ймовірно, на старе кладовище. Бо там було мало людей і стояв хрест вище людського росту, навколо якого був вогонь.
Потім рушили далі і зайшли на сучасну ділянку. Праворуч стояли торгові палатки з лампадками. Мене вразила охайність і порядок. Чисто, світло від вогнів, багато білих квітів і спокійна атмосфера. Як це не дивно, гарно і урочисто.
Ніхто не з'ясовував стосунки, я не бачила заплаканих облич. Помітила повагу до предків через цю чистоту та акуратність. Жодної п'яної людини. Всі гарно одягнені, сім'ями заходили до цвинтаря і шукали потрібне місце, щоб віддати шану. Поляки не п'ють на цвинтарі, не залишають алкоголь з хлібом. Вони кладуть живі квіти і запалюють лампадки.
Навіть були місця, де поховані малюки, яким було один-два дні. Сина це вразило, він перший звернув увагу на дати. Біля однієї могилки хлопчика я зупинилася, майже моя дата народження 1 березня з'явився і 2-го пішов з життя.
І мені згадалися слова моїх земляків, з України, з якими ми сьогодні раптово зустрілися. Мій співрозмовник розказав як на Херсонщині танком зрівнювали з землею цвинтар, коли тікали російські військові. Така собі помста. І думала про відсутність світла по 5-6 годин та про загиблих дітей в Україні. І згадала, як ми з батьком два роки тому їздили на мою малу батьківщину, де я народилася і вшановували пам'ять предків. І зараз ця земля окупована...
...Випадково ми зупинилися біля могили ксьондза. Говорили з сином про кількість прожитих років та їх якість. Про те, як ми запам'ятовуємо людей, по добрих справах.
